Модуль 1. Трудові ресурси. Персонал та його продуктивність
Тема 1. Об’єкт, предмет і завдання дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові відносини»
Економіка праці – це галузь економічної науки, яка вивчає закономірності і способи раціонального формування, використання, відтворення і розвитку головної виробничої сили суспільства – людини (людського ресурсу), організації та стимулювання ефективної трудової діяльності працюючих з метою максимального задоволення їх матеріальних і духовних потреб.
Соціальні відносини – це система відносин між окремими людьми, соціальними групами, що беруть неоднакову участь в економічному, політичному і духовному житті, мають відмінності у соціальному статусі, способі життя, джерелах і рівнях доходів особистого споживання тощо. Означені відносини складаються внаслідок суспільного становища суб’єктів, їхнього устрою життя, умов існування. Вони є одним зі способів вияву соціальності (спільності, відчуженості, конфліктності, партнерства) у суспільстві, в тому числі у трудовій сфері.
Трудові відносини – закономірна складова виробничих відносин у системі праці. Вони виникають між учасниками трудового процесу на основі поділу та кооперації праці у зв’язку з необхідністю обміну діяльністю та її продуктами для досягнення кінцевої виробничої мети.
Соціально-трудові відносини формуються також на основі функціональної діяльності, але зумовлюються наявністю «рівності – нерівності» соціального стану соціальних груп і окремих працівників, схожості і несхожості їхніх інтересів, їхньої трудової поведінки в конкретних ситуаціях.
Праця – це діяльність, у процесі якої з природних ресурсів продукуються матеріальні та духовні блага. Вона здійснюється людиною з примусу (адміністративного, економічного) чи за внутрішньою спонукою. Та чи інша конкретна праця в матеріальному виробництві характеризується, насамперед, своїми предметами і засобами.
Робота – поняття фізичне і може виконуватися не лише людиною, а і машинами, тваринами.
Предмети праці – це все те, на що спрямована праця і що зазнає змін із набуттям корисних для задоволення людських потреб властивостей. Особливістю сільськогосподарської праці є те, що її предметами є живі організми – рослини і тварини, а також важливіший природній ресурс – ґрунт.
Засобами праці вважається те, за допомогою чого людини діє на предмети праці – машини, механізми, інструменти, різні пристосування, а також будівлі і споруди.
Зміст праці – це сукупність виконуваних працівником функцій. Він зумовлюється технікою та технологією виробництва та визначає місце працівника в системі суспільного виробництва.
Мотиви трудової поведінки змінюються залежно від тієї чи іншої соціально-економічної ситуації, у якій колектив або особистість опиняються у різні періоди життєдіяльності. Це, в свою чергу, визначає пріоритети у потребах та інтересах.
Література: 2–9; 11.