Генетика, селекція, насінництво

Дата: 2025-04-30; Просмотры: 2
Оценка:
0.00 из 5.00 — оценок
Скачиваний: 0

АГРОХІМІЯ

1. Найбільш повне і правильне з наведених визначення науки "Агрохімія":

-наука про визначення доз, норм добрив, про строки, способи і прийоми їх внесення;

-наука про живлення рослин і застосування добрив та інших засобів хімізації;

+наука про взаємодію добрив, ґрунту, рослин і клімату, кругообіг речовин у землеробстві і раціональне застосування добрив;

-наука про взаємодію добрив, пестицидів, грунту, рослин і клімату, кругообіг води, мінеральних речовин і пестицидів у землеробстві та раціональне використання агрохімікатів.

 

2. Що таке біологічний винос елементів живлення?

-Винос елементів живлення врожаєм, який збирається з поля з основною і нетоварною частиною врожаю.

+Це елементи живлення, що споживаються рослинами для формування біологічної маси врожаю (зерно + солома + пожнивно-кореневі залишки).

-Різниця між надходженням і біологічним поглинанням елементів живлення у ґрунті за певний проміжок часу.

-Винос елементів живлення врожаєм, що збирається з поля основною господарсько цінною частиною біологічного врожаю.

 

3. Що таке мікроелементи ?

-Елементи (N, Р, К, Са, Мg, S), які містяться в рослинах і ґрунтах від кількох цілих до сотих часток відсотка в перерахунку на суху речовину.

+Елементи ( В, Мn, Cu, Zn, Co та ін.), які містяться в рослинах і ґрунтах не більше тисячних часток відсотка в перерахунку на суху речовину.

-Елементи рослин, що входять до складу їх золи.

-Елементи (С, О, Н, N), які входять до складу органічних речовин рослин і втрачаються під час їх озолення.

-Елементи (N, Р, К), які мають головне значення в живленні рослин.

-Це необхідні (20 елементів) і умовно необхідні (12 елементів) елементи.

 

4. Що таке "реутилізація"?

Закріплення елементів живлення в окремих органах рослин.

Виділення кореневими системами рослин елементів живлення в грунт.

+Повторне використання елементів живлення рослинами для синтезу нових органічних речовин.

Перехід малорозчинних сполук у розчинні.

 

5. Що таке макроелементи?

+Елементи (N, Р, К, Са, Мg, S), які містяться в рослинах і ґрунтах від кількох цілих до сотих часток відсотка в перерахунку на суху речовину.

Елементи ( В, Мn, Cu, Zn, Co та ін.), які містяться в рослинах і ґрунтах не більше тисячних часток відсотка в перерахунку на суху речовину.

Елементи рослин, що входять до складу їх золи.

Елементи (С, О, Н, N), які входять до складу органічних речовин рослин і втрачаються під час їх озолення.

Елементи (N, Р, К), які мають головне значення в живленні рослин.

Це необхідні (20 елементів) і умовно необхідні (12 елементів) елементи.

 

6. Що таке господарський винос елементів живлення?

+Це частина біологічного виносу елементів живлення врожаєм, який збирається з поля з основною і нетоварною частиною врожаю.

Витрати елементів живлення не лише на формування врожаю, але і на пожнивні і кореневі залишки.

Різниця між надходженням і витратами елементів живлення у ґрунті за певний проміжок часу.

Винос елементів живлення нетоварною частиною врожаю.

 

7. Нестача якого макроелемента в ранній період росту призводить до небажаних явищ у всіх наступних фазах росту і розвитку рослин?

Калію.

+Фосфору.

Кальцію.

Марганцю.

Цинку.

8. Як називається біологічний синтез органічних сполук із простих мінеральних речовин СО2 і Н2О з використанням сонячної енергії?

Піноцитоз.

+Фотосинтез.

Асиміляція.

Екзоосмос.

Адсорбція.

 

9. Для якої із зазначених груп сільськогосподарських культур характерний найменший термін поглинання елементів живлення?

Зернових (кукурудза).

Бобових.

+Ярих (ячмінь).

Озимих злаків.

Буряку цукрового.

 

10. В який період росту рослин пшениці озимої надходження елементів живлення найінтенсивніше?

+У фазу трубкування – початок цвітіння

Під час старіння рослин

Під час проростання зерна

У період росту проростків

До початку кущіння

 

11. Культура здатна завдяки симбіозу з мікроорганізмами використовувати азот атмосфери:

кукурудза;

+горох;

пшениця озима;

ячмінь;

буряк цукровий.

 

12. Яка із зазначених культур найбільше потребує калію для живлення ?

Ячмінь.

Горох.

Овес.

+Картопля.

Жито.

 

13. У багатосольовому розчині кожний іон взаємно перешкоджає надлишковому надходженню іншого іона в клітини кореня. Як це називається?

Синергізм іонів.

+ Антогонізм іонів.

Піноцитоз.

Іммобілізація.

Асиміляція іонів.

 

14. В яких рослинах найбільший вміст білка?

У злакових культурах.

+ У бобових рослинах.

В овочах.

У бульбах.

У коренеплодах.

 

15. Як називається здатність рослин використовувати і накопичувати одні речовини у великій кількості, а інші в меншій?

Піноцитоз.

Антагонізм.

Синергізм.

+ Вибіркова здатність.

Асиміляція.

16. У насінні яких із зазначених культур найбільший вміст жиру?

+ У соняшнику.

У коноплі.

У гірчиці.

У сої.

У льоні.

 

17. Який хімічний елемент відносять до макроелементів?

Цинк.

Йод.

Мідь.

Молібден.

+ Азот.

 

18. Хімічний елемент, що міститься в рослинах і ґрунті в незначній кількості?

Цинк.

Азот.

Сірка.

Вуглець.

Кисень.

 

19. Як називається період найбільшого засвоєння елементів живлення?

Критичний період.

+ Період максимального поглинання.

Вегетаційний.

Період дозрівання.

Період пророщення.

 

20. Як називається період, за якого різка нестача, порушення співвідношення чи надлишок елементів живлення призводять до небажаних явищ у всіх наступних фазах росту і розвитку рослини?

+ Критичний період.

Період максимального поглинання.

Період дозрівання.

Вегетаційний.

Період росту.

 

21. Які із вказаних хімічних елементів відносять до необхідних елементів живлення?

Hg.

As.

+ P.

Pb.

22. Елемент, що концентрують бобові:

хлор;

йод;

+ молібден;

цинк.

 

23. Що означає вбирна здатність ґрунту ?

Це здатність ґрунту переводити доступні речовини в недоступні.

Це властивість ґрунту затримувати з рідин, що просочуються крізь нього тверді часточки.

Це сукупність органічних та мінеральних колоїдів ґрунту.

+ Це властивість ґрунту вбирати і утримувати різні тверді, рідкі та газоподібні речовини.

 

24. Що означає поняття буферності ґрунту?

Це виражена у відсотках частина загальної обмінної ємності, що припадає на обмінні основи.

Це здатність найдрібніших часточок вбирати різні іони з розчину.

+ Це здатність грунту протистояти зміні реакції ґрунтового розчину в бік підкислення або підлуговування.

Це частка в загальній ємності вбирання, що припадає на ввібрані основи.

 

25. Які з перелічених ґрунтів характеризуються найбільш високою буферністю?

Сірі опідзолені.

+ Чорноземні.

Солонці.

Дерново-підзолисті.

 

26. Що таке кислотність ґрунту?

Це властивість грунту обумовлена наявністю іонів водню в ґрунтовому розчині.

Це загальна кількість усіх катіонів основ – Са2+, Mg2+, Nа+, NH4+, K+, увібраних ґрунтово-вбирним комплексом без водню і алюмінію.

+ Це властивість грунту обумовлена наявністю іонів водню, алюмінію і заліза в ґрунтовому розчині або грунтово-вбирному комплексі.

Це властивість грунту обумовлена наявністю іонів алюмінію і заліза в ґрунтовому розчині або ґрунтово-вбирному комплексі.

 

27. Яка кислотність включає суму всіх видів кислотності?

Активна.

+ Гідролітична.

Обмінна.

Актуальна.

 

28. За яким показником визначають потребу у вапнуванні?

Ємністю вбирання.

Вміст натрію.

+ За обмінною кислотністю.

За гранулометричним складом.

 

29. Шлях поліпшення кислих ґрунтів?

Гіпсування.

+ Вапнування.

Бонітування.

Зрошення.

 

30. Які з вказаних ґрунтів необхідно гіпсувати?

Дерново-підзолистий.

Кислі.

Чорноземи опідзолені.

+ Солонці.

31. Зовнішні ознаки азотного голодування рослин:

молоді рослини жовтіють, потім буріють і відмирають; відмирання більш старих листків починається з верхівки, поширюється донизу вздовж країв, а потім між жилками; характерна ознака – "опіки" країв листків;

затримується ріст і розвиток рослин, запізнюється цвітіння і дозрівання; нижні листки стають тьмяно-сірі, темно-зелені з пурпуровим або фіолетовим відтінками; потім вони скручуються і передчасно відмирають;

+ листки стають світлими, дрібними, передчасно старіють, стебла стають тонкими, слабо розгалужуються, погіршується формування та розвиток репродуктивних органів і налив зерна;

молоді рослини жовтіють і відмирають, нижні листки скручуються і відмирають.

 

32. Фізіологічна роль азоту:

входить до складу нуклеїнових кислот (РНК, ДНК), а також АТФ, "елемент життя і мислення";

+ входить до складу амінокислот і амідів, без яких немає білка і немає життя;

сприяє морозо- і засухостійкості рослин, регулює обводнення плазми клітин;

сприяє стійкості до хвороб і вилягання.

 

33. Що означає нітрифікація?

+ Коли амоній в аеробних умовах окиснюється до нітритів і нітратів за участю нітрифікуючих бактерій із групи нітробактер.

Коли амоній розкладається в анаеробних умовах до молекулярного азоту.

Коли білки розкладаються до аміаку.

Коли аміак розкладається до молекулярного азоту.

34. Що таке денітрифікація?

Перетворення недоступного азоту в доступні форми.

Утворення аміаку під час розкладу органічних речовин мікроорганізмами.

+ Відновлення нітратів біологічним або хімічним шляхом до молекулярного азоту або його оксидів.

Коли аміак розщеплюється до вільного азоту.

 

35. Що таке іммобілізація азоту?

Це процес розкладу органічних сполук до утворення вільного азоту.

+ Це процес перетворення мінерального азоту в органічні азотні сполуки в результаті використання його мікроорганізмами.

Це відновлення аміаку до нітратів і нітритів.

Це утворення мінеральних сполук з органічних.

 

36. У якій формі азот надходить у рослини?

+ У вигляді NO3– і NH4+.

У вигляді NH3 і NO2–,

У вигляді N2.

У вигляді NO.

 

37. Фізіологічна роль фосфору:

+ Входить до складу нуклеїнових кислот (РНК, ДНК), а також АТФ, "елемент життя і мислення".

Входить до складу амінокислот і амідів, без яких немає білка і немає життя.

Сприяє морозо- і засухостійкості рослин, регулює обводнення плазми клітин.

Сприяє зменшенню захворювання грибними хворобами.

 

38. Вкажіть зовнішні ознаки фосфорного голодування рослин:

молоді рослини жовтіють, потім буріють і відмирають; відмирання більш старих листків починається з верхівки, поширюється донизу вздовж країв, а потім між жилками; характерна ознака – "опіки" країв листків.

+ затримується ріст і розвиток рослин, запізнюється цвітіння і дозрівання; нижні листки стають тьмяно-сірі, темно-зелені з пурпуровим або фіолетовим відтінками; потім вони скручуються і передчасно відмирають.

листки стають світлими, дрібними, передчасно відмирають.

стебла стають тонкими, слабо розгалужуються, погіршується формування та розвиток репродуктивних органів і налив зерна.

 

39. Що означає реутилізація фосфору?

+ Це повторне використання фосфору рослиною.

Це перетворення важкодоступних сполук у легкодоступні.

Це процес утворення необхідних для живого організму фосфоровмісних сполук.

Це процес утворення важкодоступних сполук.

40. Який період у живленні рослин фосфором вважається найбільш критичним?

+ У початковій фазі розвитку рослин.

В кінці вегетації.

Під час накопичення цукрів та крохмалю.

У середині вегетації

 

41. Культури, які можуть використовувати фосфор важкодоступних сполук:

люпин, гречка, пшениця озима, огірок;

+ гречка, люпин, горох, гірчиця;

буряк цукровий, картопля, овес;

соняшник, буряк цукровий, ячмінь.

 

42. За вмістом якої форми калію в ґрунті визначають забезпеченість рослин цим елементом?

Необмінної.

+ Обмінної.

Валової.

Біологічно фіксованої.

 

43. Як впливає оптимальне забезпечення грунту калієм на життєздатність сільськогосподарських культур?

+ Підвищує стійкість проти посухи, дії високих і низьких температур.

Сприяє швидкому розвитку кореневої системи.

Сприяє швидкому розвитку репродуктивних органів.

Покращує надходження до рослин Ca2+.

 

44. В яких органах вміст калію вищий?

+ Вегетативних

Генеративних

Уздовж всієї рослини калій накопичується однаково.

Кореневій системі

 

45. Фізіологічна роль калію:

входить до складу нуклеїнових кислот (РНК, ДНК), а також АТФ, "елемент життя і мислення";

входить до складу амінокислот і амідів, без яких немає білка і немає життя;

+ сприяє морозо- і засухостійкості рослин, регулює процес відкриття і закриття продихів на листка. Сприяє стійкості до хвороб і вилягання;

входить до складу нуклеїнових кислот (РНК, ДНК), амінокислот і амідів, без яких немає білка і немає життя.

 

46. Яка форма калію найдоступніша для живлення рослин?

Валовий.

+ Водорозчинний.

Необмінно-поглинутий.

Обмінний.

 

47. Який мікроелемент має велике значення в процесах фіксації азоту з атмосфери бульбочковими бактеріями?

Марганець.

+ Молібден.

Бор.

Цинк.

 

48. За нестачі якого мікроелемента у буряку цукрового з’являється хвороба "гниль сердечка", у льону посилюється бактеріоз?

Марганцю.

Молібдену.

+ Бору.

Цинку.

 

49. Як впливає достатнє фосфорне живлення пшениці озимої в осінній період?

+ Підсилюється розвиток кореневої системи, збільшується синтез вуглеводів у вузлах кущіння.

Зменшується накопичення вуглеводів, знижується розвиток механічної тканини.

Відбувається повне спалювання надлишків жиру.

Проходить підсилення накопичення жиру і білка.

 

50. В чому проявляється негативна дія на рослини надлишкового вапнування?

+ Знижується доступність заліза, бору, цинку, калію.

Підвищується надходження до рослин заліза.

Зменшується надходження молібдену.

Підвищується надходження до рослин бору та цинку.

 

51. Що може сприяти посиленому розвитку збудників парші картоплі і фузаріозу льону?

+ Високі норми вапна.

Відсутність вапнування.

Підвищена кислотність ґрунту.

Високий вміст калію.

 

52. Які з названих культур легко переносять помірну кислотність?

Пшениця озима та яра, ячмінь, горох, конюшина.

+ Картопля, льон, соняшник, тютюн, помідор, малина.

Люцерна, буряк цукровий, конопля.

Картопля, буряк цукровий, пшениця озима.

53. Які хімічні меліоранти слід вносити для нейтралізації підвищеної лужності ґрунту?

+ СаSO4 x 2H2O.

СаCO3 .

СuCO3 x 2H2O .

СаCO3, СаSO4 x 2H2O

 

54. Що слід розуміти під поняттям норма добрив?

Маса добрив, які вносять під с.-г. культури за рядкового внесення.

Маса добрив, які вносять під с.-г. культури за основного внесення.

+ Загальна маса добрив, що вноситься під с.-г. культури за весь період її вегетації.

Маса добрив, які вносять під с.-г. культури за один прийом.

 

55. Що слід розуміти під поняттям доза добрив?

+ Маса добрив, що вноситься під с.-г. культури за один прийом.

Маса добрив, що вноситься під с.-г. культури за весь вегетаційний період.

Маса добрив, що вносять у рядки.

Маса добрив, що вносять під час підживлення.

 

56. Вкажіть як позначається діюча речовина азотних, фосфорних і калійних добрив:

+ N, P2O5, K2O.

N, P, K.

N2O5, PO4–, K+.

N, PO4-, K2O.

 

57. Які солі вважають гігроскопічними?

+ Ті, що поглинають вологу із навколишнього середовища.

Ті, що не поглинають вологу із навколишнього середовища.

Ті, що розчиняються у воді.

Ті, що не розчиняються у воді.

 

58. Що таке прямодіючі добрива?

Добрива для хімічної меліорації ґрунтів (вапняні матеріали, гіпс, цеоліт).

+ Добрива, що є безпосереднім джерелом елементів живлення для рослин. Це азотні, фосфорні, калійні, комплексні добрива, мікродобрива.

Це добрива, які виготовляються в умовах господарства.

Це добрива, які виготовляються методом ферментування.

 

59. Що означає фізіологічна реакція добрива?

Це реакція самого добрива, яка може бути нейтральною, кислою або лужною.

+ Це реакція, що проявляється під час взаємодії добрива з рослиною в процесі живлення.

Це реакція, внаслідок якої утворюються солі слабких основ і сильних кислот.

Це реакція, внаслідок якої нейтралізується залишки сильних кислот.

60. Азотні добрива поділяються:

+ за формою азоту в них;

за розчинністю у воді;

за розчинністю у слабких кислотах;

за способами добування.

 

61. Які із наведених груп добрив належать до складних?

+ NH4 H2PO4; KNO3, (NH4) 2 НРО4.

КСL, NH4 H2PO4, NH4NO3.

NH4NO3, KNO3, Са(Н2РО4)2.

K2SO4, (NH4)2SO4, NaNO3.

 

62. Яка масова частка азоту в аміачній селітрі?

15,5%.

+ 34,0-35,0%.

20-21%.

46%.

 

63. Яке з перерахованих фосфорних добрив належать до напіврозчинних (розчинних у слабких кислотах)?

Са(Н2РО4)2.

Са3(РО4)2.

+ СаНРО4.

NH4H2PO4.

 

64. Чи можна змішувати аміачну селітру зі суперфосфатом?

Не можна.

Можна.

+ Можна перед внесенням.

Можна для кислих грунтів.

 

65. Чи містять рідкі комплексні добрива у своєму складі вільний аміак?

+ Ні.

Так.

Якщо виготовлені на базі NH4H2PO4.

Якщо виготовлені на базі Сa(H2PO4)2.

 

66. Для якого внесення рекомендується використовувати преципітат?

+ Основного.

В рядки.

Підживлення.

Для всіх видів.

 

 

67. Яке з названих калійних добрив рекомендується для внесення під овочеві культури?

КСІ.

КСІ+NaCl.

+ K2SO4•MgSO4.

КСІ MgSO4.

 

68. Яке фосфорне добриво доцільно використовувати для рядкового внесення?

+ Са(Н2РО4)2.

Са3(РО4)2.

СаНРО4.

СаНРО4 СаО

 

69. Яке з азотних добрив не слід вносити з осені?

NH4OH.

+ Ca(NO3)2.

(NH4)2SO4.

NH4Cl.

 

70. Як можна вносити РКД (рідкі комплексні добрива)?

Лише локально.

Лише під оранку.

+ Поверхнево, під оранку, локально, в рядки.

Лише в рядки.

 

71. Як корегують норми калійних добрив на фоні проведеного вапнування?

+ Збільшують на 30–50%.

Зменшують на 30–50%.

Не змінюють.

Зменшують на 10-20%.

 

72. Які основні причини сегрегації (розшарування) змішаних добрив?

Різна концентрація елементів живлення.

+ Різний розмір і питома маса компонентів.

Додавання нейтралізуючих добавок.

Неправильне встановлення дози внесення.

 

73. Що таке РКД?

Рідке калійне добриво.

+ Рідке комплексне добриво.

Скорочена назва ризоторфіну.

Розчинне калійне добриво.

 

74. Яке з азотних добрив відносять до амідних?

NH4OH.

Ca(NO3)2.

+ CO(NH2)2.

NH4)2SO4.

 

75. Який вміст азоту в (NH4)2SO4?

15%.

34,0–35 %.

+ 20,5–21 %.

46%.

 

76. Яке з азотних добрив відносять до фізіологічно кислих?

NH4OH.

Ca(NO3)2.

NaNO3.

+ (NH4)2SO4

77. За систематичного внесення якого азотного добрива необхідно паралельно проводити вапнування?

NH4OH.

Ca(NO3)2.

NaNO3.

+ (NH4)2SO4

78. Яким добривом є карбамід?

Фізіологічно нейтральним.

+ Найбільш концентрованим твердим азотним добривом.

Фізіологічно лужним.

Баластним.

 

79. Яким чином можна зменшити втрати азоту з грунту під час внесення карбаміду?

+ Своєчасним загортанням.

Поверхневим внесенням.

Додаванням вапна.

Додаванням суперфосфату.

 

80. Які зовнішні ознаки фосфоритного борошна?

Гранули сірого кольору.

+ Тонкий порошок темно-сірого або коричневого кольору.

Тонкий порошок білого кольору.

Світло-рожеві кристали.

 

 

81. Які елементи входять до складу кристалону?

+ N, P, K і мікроелементи.

N, P.

N, K.

Р, К.

 

82. Яке з названих добрива не погіршує фізичні властивості механічних сумішей мінеральних добрив?

+ NH4H2PO4.

Ca(H2PO4)2.

KCI.

NH4CI.

 

83. До якого класу добрив належить амофос?

До класу азотних добрив.

До класу фосфорних добрив.

+ До класу комплексних добрив.

До класу калійних добрив

 

84. До якого класу добрив належить калійна селітра?

До класу азотних добрив.

+ До класу комплексних добрив.

До класу калійних добрив.

До класу фосфорних добрив.

 

85. До якого класу добрив належать РКД ?

До класу азотних добрив.

+ До класу комплексних добрив.

До класу калійних добрив.

До класу фосфорних добрив.

 

86. Яке з перелічених добрив краще застосовувати для рядкового внесення?

Калійну сіль.

+ Амофос.

Аміачну воду.

Фосфоритне борошно.

 

87. Яке з перелічених добрив краще застосовувати для рядкового внесення?

Калійна сіль.

+ Нітроамофоска.

Фосфоритне борошно.

Аміачну воду.

 

88. Елементи живлення в амофосі знаходяться:

в одній гранулі;

в одному мішку;

+ у складі однієї молекули;

в одній капсулі.

 

89. Елементи живлення в калійній селітрі знаходяться:

в одній гранулі;

в одному мішку;

+ у складі однієї молекули;

в одній капсулі.

 

90. Елементи живлення в діамофосі знаходяться:

в одній гранулі;

в одному мішку;

+ у складі однієї молекули;

в одній капсулі.

 

91. Елементи живлення в нітроамофосці знаходяться:

в одній гранулі;

в одному мішку;

+ у складі однієї молекули;

в одній капсулі.

 

92. Для приготування механічної суміші добрив необхідно використовувати добрива:

мокрі;

вологі;

+ сухі;

напівсухі.

 

93. Змішувати суперфосфат і аміачну селітру небажано, тому, що:

+ виникнення нітрату кальцію приводить до збільшення гігроскопічності суміші;

у результаті збільшуються гранули добрив;

у результаті зменшуються гранули;

утворюється калійна селітра.

 

94. Яка основна перевага сухих сумішей добрив?

легко застосовувати;

не вибухають;

+ виробництво таких добрив можливе з будь-яким співвідношенням елементів живлення;

зручно перевозити.

 

95. Комплексні добрива застосовують:

тільки для рядкового внесення;

для основного внесення;

тільки для підживлення;

+ для всіх прийомів застосування.

96. Чому механічна суміш добрив повинна мати приблизно однорідний розмір гранул?

+ для рівномірного розподілу на поверхні поля під час застосування;

для змішування;

для кращого транспортування;

для зменшення вартості суміші.

 

97. Залежно від способу виробництва комплексні добрива поділяють на:

+ складні, складно-змішані і змішані;

тверді і рідкі;

гранульовані та порошковидні;

одно-, дво- і багатокомпонентні.

 

98. Для внесення 50 кг/га фосфору необхідно використати:

+ 100 кг амофосу;

150 кг суперфосфату простого;

50 кг нітроамофоски;

150 кг амофосу.

 

99. Застосування 100 кг амофосу на 1 га дозволяє внести в грунт:

N20 P50;

+ N12 P50;

N12 P50 K50;

N12 P75.

 

100. Застосування 3 ц калійної селітри дозволяє внести в грунт:

N12 P50 K50;

+ N42 P138;

N120 P50 K50;

N12 K150.

 

101. Застосування 100 кг нітрофоски марки 17-17-17 дозволяє внести в грунт:

N12 P50 K50;

N24 P14;

+ N17 P17 K17;

N14 P14.

 

102. Застосування 2 ц РКД марки 10-34-0 дозволяє внести в грунт:

N12 P50 K50;

+ N20 P68;

N51 P51 K51;

N24 P14.

 

103. Які добрива належать до комплексних?

+ Добрива, які містять два і більше головних елементи живлення.

Добрива, які містять азот і мікроелементи.

Добрива, до складу яких входять калій і мікроелементи.

Добрива, до складу яких входять фосфор та мікроелементи.

 

104. Найбільший недолік амофосу у тому, що:

він гранульований;

не містить калію;

+ широке співвідношення між азотом і фосфором;

вузьке співвідношення між азотом і фосфором.

 

105. До якого класу добрив належить нітрофос?

До класу азотних добрив;

+ До класу комплексних добрив;

До класу фосфорних добрив;

До класу калійних добрив.

 

106. Застосування 2 ц нітрофоски марки 17-17-17 дозволяє внести в грунт:

N12 P50 K50;

N24 P14;

+ N34 P34 K34;

N12 P12 K12.

 

107. Назвіть нітратні добрива і вміст у них азоту:

(NH4)2SO4 (15–16%), NH4CL (24–25%).

NH3 (82,3%), NH4CL (20–21%).

NH4NO3 (34,6%), CO(NH2)2 (46%).

CO(NH2)2 (44%), NH4NO3 (32%).

+ NaNO3 (15–16%), Ca(NO3)2 (13–15%).

108. Який зовнішній вигляд і колір добрива карбаміду?

+ Біло-прозорі гранули.

Гранульована сіра речовина.

Кристали сірого, рожевого, оранжевого кольору.

Порошок сірого або коричневого кольору.

Тонкий порошок білого кольору.

 

109. Назвіть способи внесення аміачної селітри?

Основне добриво.

Припосівне.

Підживлення.

+ Основне, припосівне, підживлення.

 

110. Зовнішній вигляд аміачної селітри?

Кристалічна сіра речовина.

Порошкоподібна біла речовина.

+ Білі гранули.

Кристалічна, біла речовина.

111. Який спосіб внесення фосфорних добрив доцільний, якщо у господарствах мало добрив?

Восени під оранку ґрунту.

+ У рядки під час сівби.

Розкидання на поверхні ґрунту перед сівбою.

Підживлення рослин.

 

112. Вміст фосфору в рослинах, ґрунтах та добривах зазвичай виражають у:

РО4;

РО3;

+ Р2О5;

Н3РО4.

 

113. Хімічна частка та символ, якими зазвичай виражають вміст калію у рослинах, ґрунтах, добривах:

Атом калію (К);

Іон калію (К+);

+ Оксид калію (К2О);

Гідроксид калію (КОН).

 

114. Який гній санітарно-гігієнічно небезпечний у разі внесення в ґрунт?

Напівперепрілий.

Перепрілий.

+ Свіжий.

Перегній.

 

115. За якого способу зберігання гною спостерігаються найменші втрати поживних речовин?

+ За щільного (холодного).

За пухкого (гарячого).

За гаряче-холодного.

За холодно-гарячого.

116. Втрати гною і сухих органічних речовин від початкової маси під час отримання напівперепрілого гною, %:

до 10;

близько 50;

+ 10-30;

близько 75.

 

117. Оптимальна норма гною в Лісостепу під просапні культури, т/га:

+ 30-40;

20-25;

15-20;

10-12.

 

118. Як підвищити коефіцієнт використання вуглецю соломи для утворення гумусу?

+ Додатково внести на 1 т соломи 7-10 кг N.

Подрібнити і заробити в ґрунт.

Додатково на 1 т соломи додати 10-15 кг Р2О5.

Додатково внести на 1 т соломи 7-10 кг NH4NO3.

 

119. Гній яких тварин містить більше сухих речовин?

+ Коней і овець.

Великої рогатої худоби і свиней.

Молодняку ВРХ.

Молодняку свиней.

 

120. Гній яких тварин містить більше води?

+ Свиней.

Коней.

Овець.

Птиці.

 

121. За якого способу зберігання гною відбуваються найбільші втрати азоту і органічних речовин?

За щільного.

За пухкого з наступним ущільненням.

+ За пухкого.

Під худобою

 

122. Яким чином за зовнішніми ознаками соломистої підстилки визначити свіжий слаборозкладений гній?

Солома темно-коричневого кольору, легко розривається.

Гній має однорідну масу і в ньому зустрічаються окремі соломини.

+ Міцність та колір соломистої підстилки майже не змінюється.

Гній представлений пухкою темною однорідною масою.

 

123. Яким чином за зовнішніми ознаками визначити напівперепрілий гній?

Міцність та колір соломистої підстилки майже не змінюється.

Гній представлений пухкою темною однорідною масою.

+ Солома темно-коричневого кольору, легко розривається.

Гній представлений щільною темною однорідною масою.

 

124. Яке мінеральне добриво є фізіологічно лужним?

KCl.

+ NaNO3.

CO(NH2)2.

(NH4)SO4.

 

125. Яке з цих добрив є комплексним?

Ca(H2PO4)2•H2O.

+ KNO3.

KCl.

4СaO•P2O5•CaSiO3.

 

126. Сапропель це:

+ озерний мул;

відходи спиртової промисловості;

відходи цукрової промисловості;

торф.

 

127. В яких одиницях маси планують та вносять органічні добрива?

кг/га;

+ т/га;

ц/га;

м3/га

 

128. Не входить до складу компосту:

+ гіпс;

торф;

солома;

рослинні залишки.

 

129. З якого внесення слід розпочинати поділ мінеральних добрив за їх дефіциту?

+ з рядкового

з підживлення

з основного

з локального

 

130. Існуючі методи встановлення норм добрив:

методи: а) що ґрунтуються на використанні результатів польових + дослідів з добривами; б) балансово-розрахункові; в) комплексні; г) економіко-математичні;

балансово-розрахункові, наукові

польові, вегетаційні, лізиметричні

комплексні, математичні

 

131. Як повинна бути забезпечена пшениця озима елементами живлення в осінній період?

Помірно фосфорно-калійним живленням і підвищеним азотним

+ Помірно азотним живленням і підвищеним фосфорно-калійним

Підвищеним азотним і калійним

Низьким азотним та помірним фосфорним і калійним.

 

132. На які показники структури урожаю озимої пшениці впливає перше підживлення азотом у фазу кущіння?

+ На кількість продуктивних пагонів.

На масу 1000 зернин.

На кількість зерен у колосі.

На масу 100 зернин.

 

133. Яким мікродобривом доцільно обробити насіння зернобобових культур перед сівбою?

Сульфатом марганцю.

Борною кислотою.

Мідним купоросом.

+ Молібдатом амонію.

134. Як впливає на продуктивність гречки внесення під неї гною?

+ Затримується достигання насіння, збільшується вихід соломи, знижується врожайність.

Насіння достигає рівномірніше.

Покращується запилення квіточок і підвищується якість насіння.

Підвищується врожайність.

 

135. Які сорти ячменю повинні більше отримувати фосфорних і калійних добрив порівняно з азотними?

+ Пивоварні.

Кормові.

Озимі.

Ярі.

 

136. Коли найефективніше проводити підживлення кукурудзи?

У фазі 9–10 листків.

+ У фазі 3–5 листків.

У фазі цвітіння волотей.

У фазі викидання волоті.

 

137. Коли, якими елементами і в якій дозі проводиться перше підживлення буряку цукрового?

Відразу після змикання листків у міжряддях у дозі Р 30–40.

+ У фазі 2–3 пар листків дозою N30–40 .

Перед змиканням листків у рядках в дозі К25– 30.

Відразу після сходів дозою Р60–К60.

 

138. Які можливі негативні наслідки внесення азоту під буряк цукровий у нормах, які перевищують оптимальні?

+ Підсилене наростання гички, збільшення вмісту небілкового азоту, зменшення цукристості.

Збільшення цукристості, зменшення вмісту небілкового азоту, збільшення площі листків.

Збільшення вмісту небілкового азоту, зменшення листкової поверхні.

Зменшення врожайності коренеплодів, але підвищення їх цукристості.

 

139. До якого макроелемента найчутливіша картопля на легких ґрунтах?

До молібдену.

До бору.

До марганцю.

+ До магнію.

140. Яке з названих калійних добрив найефективніше для внесення під картоплю на легких ґрунтах?

+ Калімаг.

Калій хлористий.

30-40% калійна сіль.

Каїніт.

 

141. Перевага яким елементам живлення надається під час удобрення кормових і харчових ячменів?

+ Азоту і фосфору.

Фосфору і калію.

Азоту і калію.

Фосфору.

 

142. З якою метою проводиться листкова діагностика живлення зернових культур?

Для визначення потреби ґрунту у вапнуванні.

Для визначення доступних форм азоту і калію в грунті.

+ Для коригування доз азоту під час підживлення.

Для визначення валового виносу NРК рослиною.

 

143. Як запобігти осінньому переростанню озимих, непродуктивній витраті вологи і поживних речовин, забезпечити їх високу зимостійкість?

Відмовитися від внесення повної норми фосфорних і калійних добрив з осені.

Віддати перевагу азотним добривам на фоні фосфорних і калійних.

+ В основне внесення запланувати внесення фосфорних і калійних добрив, а азотні добрива не вносити.

Провести вапнування ґрунту перед внесенням у рядки азотних добрив.

 

144. Яке повинно бути під час нагромадження цукру в коренеплодах цукрового буряку мінеральне живлення?

+ Помірне азотне та посилене фосфорно-калійне.

Помірне фосфорне та посилене азотно-калійне.

Помірне калійне та посилене азотно-фосфорне.

Рівномірне всіма елементами.

 

145. Як реагує картопля на безпосереднє внесення повної норми вапнякового матеріалу?

+ Уражається паршею.

Не реагує.

Вилягає.

Засихає.

 

146. Який елемент живлення сприяє формуванню міцності, гнучкості та номерності волокна льону?

Кальцій.

Фосфор.

+ Калій.

Азот.

 

147. Якого елемента живлення найбільше виносить з врожаєм соняшник?

Фосфору.

Азоту.

+ Калію.

Кальцію.

 

148. Яке з азотних добрив слід рекомендувати для першого поверхневого підживлення озимих?

CO(NH2)2.

NH3.

+ NH4NO3.

Аміак водний.

 

149. До якого з мікроелементів найчутливіший буряк цукровий?

+ До бору.

До кобальту.

До міді.

До молібдену.

 

150. Коли слід вносити аміачну селітру під сільськогосподарські культури у зоні Полісся України?

Восени.

+ Навесні.

Половину восени і половину весною.

Дві третини восени та одну третину весною.

 

151. Ефективність застосування мікроелементів підвищується:

на фоні внесення гною;

+ на фоні внесення високих норм мінеральних добрив;

на не вапнованих полях;

без внесення органічних та макродобрив.

 

152. За поверхневого внесення найбільші втрати азоту спостерігаються з:

аміачної селітри;

+ карбаміду;

сульфату амонію;

карбамід-аміачної селітри (КАС).

 

153. Для культур, які не люблять високі концентрації ґрунтового розчину (кукурудза, трави, льон, морква, цибуля, огірок та ін.) доза рядкового удобрення має не перевищувати, кг/га д.р.:

+ 10;

30;

50;

40.

 

154. Балансові методи розрахунку норм добрив ґрунтуються:

+ на основі даних виносу елементів живлення врожаєм і коефіцієнтів їх використання з грунту і добрив;

на нормативах витрат добрив на одиницю врожаю або на приріст урожаю;

на основі бального оцінювання природної родючості грунту;

на основі окупності добрив.

155. Позакореневе підживлення пшениці озимої карбамідом в період колосіння – на початку молочної стиглості зерна сприяє:

підвищенню врожаю зерна;

зниженню пошкодження шкідниками;

+ формуванню якісного зерна та незначному підвищенню його врожаю;

зниженню пошкодження хворобами.

 

156. Під пивоварні сорти ячменю на відміну від харчових норму азотних добрив:

підвищують на 20%;

+ зменшують на 30-50%;

залишають без зміни;

підвищують на 50%.

 

157. На формування врожаю соняшник найбільше використовує:

азоту;

фосфору;

+ калію;

фосфору та азоту.

 

158. На провапнованих полях норму калійних добрив потрібно:

залишати без змін;

+ збільшувати;

зменшувати на 50%;

зменшувати на 75%.

 

159. Врожайність пшениці озимої без добрив 40 ц/га. Приріст від добрив – 35%. Яка очікується врожайність пшениці озимої, ц/га?

+ 54.

42.

27.

14.

 

160. Врожайність гороху без добрив 30 ц/га. Яка очікується врожайність гороху, якщо приріст від добрив – 27%?

+ 38.

42.

19.

10.

 

161. Для підвищення ефективності застосування добрив доцільно застосовувати:

розкидний спосіб внесення добрив;

+ локальний;

поверхневий;

підживлення.

162. Який метод використовують для дослідження міграції і трансформації поживних речовин у ґрунті ?

Вегетаційний дослід.

Фотометрія.

+ Лізиметричний дослід.

Дрібноділянковий дослід.

Дослідження у фітотронах.

 

163. Який калій найлегше засвоюється рослинами?

Обмінний.

+ Водорозчинний.

Адсорбційний.

Калій, що входить до складу безводних силікатів.

Калій, що входить до польового шпату.

 

164. В якій із зазначених рослин найбільший вміст сахарози?

У моркві.

У цибулі.

+ У буряку цукровому.

У сливах.

У пшениці.

165. Як засвоюють рослини основну кількість азоту, води і зольних елементів?

Через листя.

Позакореневим живленням із водних розчинів.

+ Через кореневу систему.

Через стебла.

За фотосинтезу із атмосфери.

 

166. Які із вказаних хімічних елементів відносять до необхідних елементів живлення?

Ru.

Po.

+ K.

Hg.

 

167. Нестача якого хімічного елемента проявляється переважно у плодово-ягідних культур у вигляді хлорозу листя ?

Кальцію.

Молібдену.

Калію.

+ Заліза.

Фосфору

 

 

168. Яка характерна особливість засолених ґрунтів?

+ Наявність у ГВК іонів Nа+.

Наявність у ГВК іонів Н+ і АІ3+.

Наявність у ГВК іонів Fe3+.

Наявність у ГВК іонів Mn3+.

 

169. Форма азоту, найбільш доступна для живлення рослин:

азот гумусу;

азот негідролізованих сполук;

+ азот мінеральних сполук;

азот бітумів.

 

 

170. Яка форма калію найдоступніша для живлення рослин?

Валовий.

+ Водорозчинний.

Необмінно-поглинутий.

Обмінний.

 

171. Ґрунтове повітря відрізняється від атмосферного:

меншим вмістом СО2;

+ значно більшим вмістом СО2;

більшим вмістом кисню;

меншим вмістом азоту.

 

172. Який відсоток елементів живлення в амофосі?

20-21 % N, 51-53% Р2О5.

5% N, 25% P2O5.

+ 10% N, 46-50% P2O5.

48 % N, 50 % P2O5.

 

173. На яких ґрунтах за гранулометричним складом найбільший ефект мають калійно-магнезіальні добрива?

+ На легких.

На середніх.

На важких.

Не має значення.

 

174. Застосування 2 ц амофосу на 1 га дозволяє внести в грунт:

+ N24 P100;

N12 P50;

N12 P50 K50;

N12 K50.

 

 

175. Застосування 3 ц амофосу на 1 га дозволяє внести в грунт:

+ N36 P150;

N120 P50;

N12 P50K50;

N120 P150.

 

176. Яке з добрив можна вносити на поверхню поля:

аміачна вода;

рідкий аміак;

сечовина;

+ РКД (рідкі комплексні добрива).

177. Застосування 100 кг калійної селітри дозволяє внести в грунт:

+ N14 К46;

N42 К175;

N12 P50 K50;

N12 K50.

 

178. Застосування 2 ц калійної селітри дозволяє внести в грунт:

N12 P50 K50;

+ N28 К92;

N120 P50 K50;

N12 K50.

 

179. Застосування 100 кг нітрофосу марки 24-14 дозволяє внести в грунт:

N12 P50 K50;

+ N24 P14;

N120 P50 K50;

N24 P24.

 

180. Застосування 2 ц нітрофосу марки 24-14 дозволяє внести в грунт:

N12 P50 K50;

+ N48 P28;

N120 P50 K50;

N24 P14.

 

181. Застосування 3 ц нітрофоски марки 17-17-17 дозволяє внести в грунт:

N12 P50 K50;

+N24 P14;

N51 P51 K51;

N24 P24.

 

 

182. Застосування 1 ц РКД марки 10-34-0 дозволяє внести в грунт:

N12 P50 K50;

+ N10 P34;

N51 P51 K51;

N24 P14.

 

183. Що таке вермикомпости (біогумус)?

+ Високомолекулярні органічні сполуки, що утворилися в результаті переробки органічних речовин черв’яками.

Компости отримані із різних відходів с.-г. виробництва.

Компости отримані в результаті гуміфікації соломи.

Компости отримані в результаті гуміфікації біокомпостів.

 

184. Під час внесення якого гною може відбутися денітрифікація і втрачатися доступний азот ґрунту?

Напівперепрілого.

+ Свіжого.

Перепрілого.

Перегною.

 

185. Яке з названих добрив вбирається ґрунтом хімічно?

KNO3.

+ Ca(H2PO4)2•H2O.

KCl.

NaNO3.

 

186. Яке з указаних добрив є вапняковим?

CaSO4•2H2O.

KNO3.

+ CaCO3.

KCl.

 

187. З 1т гною може утворитися гумусу, кг:

+ 58;

290;

580;

180.

 

188. Яку з цих культур доцільніше використовувати як зелене добриво?

овес;

ячмінь;

+ вику;

пшеницю.

 

189. Коли проводиться основне внесення добрив?

Разом з сівбою с.-г. культур

Під час міжрядного обробітку

+ До сівби с.-г. культур

Під покривну культуру

 

190. До чого призводить нестача азоту в ранньовесняний період розвитку озимої пшениці?

До вилягання.

До зниження якості зерна.

+ До зниження врожаю зерна.

До посилення денітрифікації.

 

191. До чого призводить нестача азоту в період наливання зерна озимої пшениці?

До зниження врожаю.

+ До зниження якості зерна.

До іммобілізації азоту.

Знижується стійкість до вилягання посівів.

 

192. Які показники кількісно характеризують систему удобрення?

Окупність 1 кг. д.р. мінеральних добрив і 1 т органічних добрив урожаєм усіх культур сівозміни (в перерахунку в зернові або кормові одиниці залежно від типу сівозміни).

+ Середня кількість (на 1 га добрив), які вносять щороку та за ротацію сівозміни (насиченість площі сівозміни добривами).

Умовно чистий дохід з 1 га та окупність витрат, пов’язаних із застосуванням добрив.

Окупність 1 кг. д.р. мінеральних добрив урожаєм усіх культур сівозміни

 

193. Найбільш ефективнішим під бобові культури є застосування:

мідних добрив;

безхлорних добрив;

+ молібденових добрив;

хлорних добрив.

 

194. В якій частині бульб картоплі найбільший вміст нітратів?

Всередині бульб.

+ У шкірці бульб.

вміст в частинах бульб однаковий.

Ближче до периферії.

 

 

195. Краще вносити роздрібно в різні періоди росту і розвитку рослин такі добрива:

Гній.

Калійні.

Комплексні.

+ Азотні.

196. Що означає термін інокуляція?

+ Прищеплення бульбочкових бактерій бобовим культурам.

Вирощування культур на зелене добриво.

Збагачення ґрунту ґрунтовими мікроорганізмами.

Внесення добрив у грунт.

 

197. Інокуляцію проводять:

+ насіння сої;

насіння гречки;

насіння буряку цукрового;

насіння пшениці.

 

Генетика, селекція, насінництво

1. Рослини, у яких гомозиготний тип організму:

перехреснозапильні;

самозапильні; +

ентомофільні;

анемофільні.

2. Рослини, у яких гетерозиготний тип організму:

факультативно самозапильні;

перехреснозапильні;+

облігатно самозапильні;

клейстогамно запильні.

3. Сільськогосподарські культури, що належать до гомозиготних типів організму:

вишня, квасоля, огірки;

перець, горох, баклажани;

ячмінь, помідори, овес;+

цибуля, пшениця, жито.

4. Культури, що належать до гетерозиготних типів організму:

горох, квасоля, помідори, кукурудза;

капуста, цибуля, огірки, жито;+

салат, перець, баклажани, просо;

боби, патисони, сорго, ячмінь.

5. Технологією вирощування зумовлюється наступна мінливість у рослин:

комбінативна;

мутаційна;

онтогенетична;

модифікаційна.+

 

 

6. Сукупність усіх генів та їх алелей певної популяції, яка розмножується статевим способом, це:

генотип;

генетичний тягар;

генофонд;+

гібрид;

фенотип.

7. Із названих органоїдів клітини мають власну ДНК:

апарат Гольджі;

лізосоми;

рибосоми;

ядро;+

клітинні мембрани.

8. Процес, за перебігу якого гомологічні хромосоми можуть обмінюватися своїми ділянками та генами:

мутація;

кросинговер;+

рекомбінація;

гетероплоїдія.

9. До прокаріотів відносять живі організми за:

їх розмірами (одноклітинні);

відсутності хлоропластів;

вегетативного розмноження;

відсутності чітко відмежованого мембраною від цитоплазми ядра.+

10. Каріотип – це:

набір хромосом соматичної клітини, типовий для даного виду;+

гаплоїдний набір хромосом;

сукупність хромосом соматичної клітини, їх форма (локалізація центромер, наявність вторинної перетяжки);

локус хромосоми.

 

 

11. Видатний селекціонер України, іменем якого названо Миронівський селекційний центр:

Ф.Г. Кириченко;

П.Х. Гаркавий;

В.М. Ремесло;+

О.С. Мусіяка;

12. Екотип вихідного матеріалу, якому віддають переваги в селекції на посухостійкість:

лісостеповий;

степовий; +

лісовий;

поліський

13. Головний принцип добору батьківських пар під час схрещування:

за висотою батьківських форм;

еколого-географічний; +

добір пар за кількістю зерен у суцвітті;

добір пар на основі відмінностей у стійкості сортів проти захворювання

14. Класифікація сортів за походженням:

дефіцитні сорти;

перспективні сорти;

місцеві сорти; +

екстенсивні та інтенсивні сорти

15. Класифікація сортів за способом виведення:

гібридні і мутантні сорти;+

дефіцитні сорти;

перспективні сорти;

вітчизняні і зарубіжні сорти

 

 

16. Класифікують сорти за новизною, значенням:

сорти місцеві та селекційні;

гібридні і мутантні сорти;

перспективні і дефіцитні сорти;+

вітчизняні і зарубіжні сорти

17. Теоретичною основою селекції є:

ботаніка;

генетика;+

фізіологія рослин;

рослинництво

18. Головна вимога виробництва до сортів польових культур:

великовагове, вирівняне і виповнене зерно;

придатність до механізованого вирощування і збирання;

стійкість проти хвороб і шкідників;

висока і стабільна урожайність за роками;+

висока продуктивність, кущистість і відсутність недогонів

19. Головна ознака моделі сорту майбутнього:

набір ознак;

генетичний потенціал;

адаптована цілеспрямованість;+

стійкість до факторів довкілля

20. Вихідний матеріал, що ввозять із-за кордону:

мутантні форми;

поліплоїдні форми;

гібридні форми;

інтродукційні зразки+

21. Вперше сформулював основні закономірності успадкування ознак за внутрішньовидової гібридизації:

К. Корренс;

Г. Мендель;+

Г. де Фріз;

Ч. Дарвін

22. Інтродукція рослин, це:

будь-яка робота, пов’язана з перенесенням рослин із місця на місце;

перенесення рослин з їх батьківщини в місце, де вони раніше не вирощувались, для використання; +

вирощування рослин у захищеному ґрунті;

пересадка рослин із розсадника в поле

23. Визначення, яке характеризує першу форму інтродукції рослин – натуралізацію:

пристосування популяцій рослин до нових умов середовища за рахунок генетичних змін на основі природного і штучного доборів спонтанних мутантів;

переселення рослин у нові райони з близькими умовами середовища;+

пристосування популяцій рослин до нових умов середовища за рахунок генетичних змін на основі природного добору спонтанних мутантів;

пристосування популяцій рослин до нових умов середовища за рахунок генетичних змін на основі штучного добору спонтанних мутантів

24. Визначення, яке характеризує другу форму інтродукції рослин – акліматизацію:

пристосування популяцій рослин до нових умов середовища за рахунок генетичних змін на основі природного і штучного доборів спонтанних мутантів; +

переселення рослин у нові райони з близькими умовами середовища;

підвищення врожайності за ввезення культури;

поліпшення якості продукції

25. Аналітична селекція ґрунтується на:

доборі кращих рослин із мутантних популяцій;

доборі родоначальних елітних рослин із природних популяцій місцевих сортів методом розкладання (аналізу) їх на окремі лінії;+

використанні для добору вихідного матеріалу, створюваного методом гібридизації

26. Автор вчення про чисті лінії:

В. Іогансен;+

М.І. Вавилов;

Ч. Дарвін;

Гуго де-Фріз

27. Назвати природну гібридизацію:

внутрішньовидова;

міжвидова;

спонтанна;+

міжродова

28. Гібрид і його покоління позначається:

зМ, зТ;

F0, F1, F2, F3, Fn; +

М0, М1, М2, М3, Мn;

М, С, Т;

МВ, СВ, ТВ;

І0, І1, І2, І3, Іn

29. Прості схрещування:

міжгібридні;

парні; +

насичуючі;

конвергентні

30. Важлива особливість внутрішньовидової гібридизації:

зимостійкість;

формотворчий процес;+

засухостійкість;

імунітет

31. Найкращий спосіб запилення:

нанесення пилку на приймочку маточки +

нанесення пилку на верхівку квіткової луски

нанесення пилку на квітку

нанесення пилку на бутон

32. Материнська форма позначається:

АхВ

ВхА

♀ +

♂

F1

F2

(АхВ)хА або (АхВ)хВ

(АхВ)хС або (АхВ)х(СхД)

АхВ і ВхА

33. Бекрос, це:

багаторазові схрещування гібрида з материнською формою;

багаторазові схрещування гібрида з батьківською формою;

схрещування гібрида з однією із батьківських форм; +

насичуючі схрещування

34. Бекрос позначається:

АхВ

ВхА

(АхВ)хА або (АхВ)хВ +

(АхВ)хС або (АхВ)х(СхД)

F1

F2

х

АхВ і ВхА

1.(АхВ)хА, 2.((АхВ)хА)

((АхВ)хА))х А

♂

♀

35. Реципрокні схрещування:

схрещування материнської форми з батьківською і навпаки; +

насичуючі схрещування;

складні схрещування;

конвергентні схрещування

36. Цитоплазма успадковується у гібриді:

за батьківською формою;

за материнською формою; +

за обома батьківськими формами

37. Конвергентні схрещування:

схрещування двох батьківських форм;

схрещування гібрида паралельно з обома його батьківськими формами; +

схрещування гібрида з материнською формою;

схрещування гібрида з батьківською формою

38. Віддалена гібридизація:

гібридизація різних сортів

схрещування різних видів і родів +

бекросні схрещування

внутрішньовидове схрещування

39. Основне призначення методів посередника:

підвищити продуктивність

подолати несхрещуваність +

підвищити якість

підвищити зимостійкість

40. Міжвидовий гібрид тритікале був створений у:

Інституті рослинництва імені В. Юр’єва НААН України (м. Харків); +

Селекційно-генетичному інституті – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення (м. Одеса);

Миронівському інституті пшениці ім. В.М. Ремесла НААН України (м. Миронівка);

Інституті зернового господарства НААН України (м. Дніпропетровськ)

41. Схема створення подвійного гібрида:

[(АхВ)хА]хС

[(АхВ)хВ]хС

[(АхВ)хС]хД

(АхВ)х(СхД) +

42. Тритікале отримують шляхом:

схрещування м’якої пшениці з житом і поліплоїдія; +

схрещування пшениці з пирієм

схрещування твердої пшениці зі спельтою

схрещування пшениці з ячменем

43. Мутагенез:

вплив на рослину агротехнічних заходів

утворення нових форм за інцухти

гібридизація сортів, гібридів, диких форм

спадкові зміни, зумовлені змінами генетичного матеріалу +

44. Яке схрещування не можна назвати бекросним:

багаторазові схрещування гібрида з материнською формою

багаторазове схрещування з батьківською формою

схрещування гібрида з однією із батьківських форм

просте, пряме +

45. Назвати метод одержання мутантів:

штучний добір

штучна гібридизація

штучне випромінювання +

штучне запилення

46. Адаптивний потенціал рослин – це:

здатність протистояти критичним температурам і умовам вологозабезпечення;

здатність забезпечувати стійкість до біотичних факторів на рівні нижчому від порогу шкодочинності;

здатність протистояти умовам вологозабезпечення;

здатність їх пристосуватись до умов середовища за рахунок як онтогенетичної, так і генетичної мінливості +

47. Мутантне покоління позначають:

зМ, зТ

І0, І1, І2, І3, Іn

F0, F1, F2, F3, Fn

М, Т, С

МВ, СВ, ТВ

М0, М1, М2, М3, Мn +

48. Зміни, які характерні для геномних мутацій:

число хромосом +

структура хромосом

структура гена

плазменні зміни

49. За характером змін ядерного матеріалу до геномних мутацій належать:

структурні мутації хромосом

зміна нуклеотидів у ДНК

вставка нуклеотидів у ДНК

поліплоїдія +

50. Мутації, пов’язанні із зміною кількості хромосом у ядрі:

нейтральні

генні

геномні +

соматичні

51. Метод, що застосовують для створення мутаційних популяцій:

спонтанний мутагенез

інбридинг

гібридизація

імпульсне лазерне опромінення +

52. Мутації, що забезпечують синтез речовин:

морфологічні

фізіологічні

генні

біохімічні +

53. Мутації, що призводять до загибелі рослин:

корисні

нейтральні

шкідливі

летальні +

54. Мутації, від яких залежить життєдіяльність рослин:

геномні

фізіологічні +

макромутації

рецесивні

55. Загальна адаптивна здатність – це:

здатність протистояти критичним температурам і умовам вологозабезпечення;

здатність генотипу давати постійно порівняно високий урожай за різних умов вирощування; +

здатність забезпечувати стійкість до біотичних факторів на рівні нижчому від порогу шкодочинності;

стійкість генотипу до дії конкретних умов середовища (екстремальних температур, посухи, ураження хворобами, пошкодження шкідниками тощо)

56. За якої дози мутагенних факторів отримують найбільшу кількість мутацій?

критичної +

оптимальної

максимальної

мінімальної

57. Напрям експериментального мутагенезу в селекції на імунітет:

виведення карликових сортів

виведення сортів стійких до хвороб і шкідників +

виведення сортів стійких до несприятливих умов

виведення скоростиглих сортів

58. Поліплоїдія, це:

вплив на спадковість мутагенних факторів

аналогічне інбридингу

кратне і спадкове збільшення набору хромосом у клітині +

схрещування форм із різним набором хромосом

ступінчаста гібридизація гаплоїдів і диплоїдів

59. Зміни хромосом у поліплоїдів:

зміни структури хромосом

збільшення кількості хромосом +

зниження кількості хромосом

зміна каріотипу хромосом

 

60. Розмістіть послідовно етапи селекційного процесу у разі створення гетерозисних гібридів польових культур:

1. Виробництво гетерозисного насіння на ділянках гібридизації;

4

2. Одержання самозапильних ліній;

2

3. Випробування самозапильних ліній на комбінаційну здатність;

3

4. Підбір вихідного матеріалу для створення самозапильних ліній.

1

61. Збалансовані поліпоїди:

2 n

3 n

4 n +

5 n

62. Належить пшениця м’яка (T. Aestivum) до поліплоїдного ряду:диплоїдного (2n=14)

тетраплоїдного (2n=28

гексаплоїдного (2n=42) +

октаплоїдного (2n=56)

63. Виділити тетраплоїд жита:

2 n = 14

2 n = 28 +

2 n = 36

2 n = 16

64. Виділити тетраплоїд цукрового буряку:

2 n = 18

4 n = 36 +

3 n = 27

2 n = 16

65. Автополіплоїди:

організми з кратним збільшенням гаплоїдного набору хромосом одного і того самого виду; +

організми, які виникли в результаті поєднання і наступного подвоєння хромосомних наборів двох видів;

організми, які мають зменшену або збільшену кількість (число) хромосом за однією або декількома гомологічними парами;

організми, які виникли в результаті поєднання і наступного подвоєння хромосомних наборів двох родів

66. Алополіплоїди:

кратно зменшена кількість хромосом

зменшена кількість хромосом не кратна гіплоїдній кількості

збільшення кількості хромосом одного виду

збільшення кількості хромосом різних видів та родів +

67. Культури, що належать до поліплоїдних форм, створених людиною:

пшениця

тритікале +

бавовник

картопля

68. Культури, що належать до алополіплоїдів:

тетраплоїдні сорти озимого жита

тетраплоїдні сорти конюшини

триплоїдні гібриди цукрового буряку

пшенично-пирійні гібриди +

69. Триплоїдні цукрові буряки отримують шляхом:

гібридизації трьох гаплоїдів

схрещування диплоїда з гаплоїдом

схрещування диплоїда з тетраплоїдом +

схрещування трьох диплоїдів

70. Триплоїдні цукрові буряки на основі ЦЧС одержані шляхом:

гібридизації трьох гаплоїдів

схрещування диплоїда з гаплоїдом

схрещування трьох диплоїдів

схрещування ЦЧС диплоїда з тетраплоїдом +

71. Гаплоїди:

збільшений набір хромосом

зменшений набір хромосом

кратно зменшений набір хромосом +

особина, в якої хромосома чи ген наявні лише в одному екземплярі

72. Анеуплоїди:

організми з кратним збільшенням гаплоїдного набору хромосом одного і того самого виду;

організми, які виникли в результаті поєднання і подальшого подвоєння хромосомних наборів двох видів;

організми, які мають зменшену або збільшену кількість (число) хромосом, що не кратна галоїдному набору; +

організми, що виникли в результаті поєднання і подальшого подвоєння хромосомних наборів двох родів.

73. Спосіб одержання інцухт-лінії:

примусове самозапилення +

перехресне запилення

спонтанне запилення

штучне запилення

74. Явище, яке широко використовується у виробництві з метою підвищення життєздатності і продуктивності у гібридів F 1:

аутбридинг

гетерозис +

поліплоїдія

інцухт

75. Гетерозис,це:

схрещування двох інцухт-ліній з контрастними ознаками в батьківських формах;

підвищена життєздатність й продуктивність у гібридів F1; +

біологічне явище, яке спостерігається в простих гібридів;

гібридизація ліній з високою продуктивністю.

76. Типи гетерозису польових культур за морфологічними ознаками:

трансгетерозис

вегетативний +

цисгетерозис

 

77. Ділянки гібридизації, це:

ділянка, на якій висівають батьківські форми для отримання гібридного насіння першого покоління; +

ділянка, на якій висівають гібридне насіння першого покоління;

ділянка, на якій висівають елітне насіння;

ділянка, на якій висівають оригінальне насіння.

78. Інцухт позначають:

зМ, зТ

І0, І1, І2, І3, Іn +

F0, F1, F2, F3, Fn

М0, М1, М2, М3

М, С, Т

МВ, СВ, ТВ

79. Головна властивість інцухт-ліній:

гетерозиготність

генотиповість

гомозиготність +

фенотиповість

80. Відсоток гомозигот оптимальний для самозапильних ліній, %:

50-60

60-70

70-80

100 +

81. Методи отримання інцухт-ліній:

стандартний, періодичного добору, кумулятивної селекції, зворотні схрещування;

прості, складні, зворотні, насичуючі схрещування;

стандартний, мутагенез, віддалена гібридизація;

стандартний, гніздовий, кумулятивної селекції, педігрі, гаплоїдії, індукованого мутагенезу. +

82. Метод визначення загальної комбінаційної здатності (ЗКЗ):

топкросу +

інцухту

мутагенезу

поліплоїдії

83. Метод, що застосовують для визначення специфічної комбінаційної здатності:

східчасті схрещування

діалельні схрещування +

бекросні схрещування

84. Прості міжлінійні гібриди одержують у результаті схрещування:

сорту із самозапиленою лінією

двох самозапильних ліній +

самозапильної лінії з сортом

трьох самозапильних ліній

85. Подвійні міжлінійні гібриди одержують у результаті схрещування:

простого гібрида із сортом

простого гібрида із самозапильною лінією

двох простих міжлінійних гібридів +

самозапильної лінії із простим гібридом

86. Трилінійні гібриди одержують у результаті схрещування:

простого гібрида із самозапильною лінією +

сорту із простим гібридом

простого гібрида із сортом

87. Сортолінійні гібриди одержують у результаті схрещування:

двох самозапильних ліній

сорту із самозапильною лінією +

трьох самозапильних ліній

самозапильної лінії із сортом

88. Лінійно-сортові гібриди одержують у результаті схрещування:

самозапильної лінії із сортом +

сорту із сортом

самозапильної лінії з простим гібридом

двох самозапильних ліній

двох простих гібридів

89. Гаметоциди:

речовини, що знищують бур’яни

речовини, що знищують шкідників

використовують для боротьби з хворобами

використовують для стерилізації пилку +

90. Який із типів ЦЧС знятий з використання:

техаський +

молдавський

парагвайський

болівійський

91. Генетичний контроль закріплювачів стерильності в кукурудзи:

фертильна цитоплазма і ядерні гени в рецисивному стані +

фертильна цитоплазма і ядерні гени в домінантному стані

фертильна цитоплазма і ядерні гени в гетерозиготному стані

стерильна цитоплазма і ядерні гени в домінантному стані

92. Позначення типів стерильності у кукурудзи:

зМ, зТ

І 0, І 1, І 2, І 3, І 4

F0, F1, F2, F3

М0, М1, М2, М 3

М, С, Т +

МВ, СВ, ТВ

93. Метод створення ліній на основі ЦЧС:

гібридизація

насичуючі схрещування +

конвергентні схрещування

мутагенез

полікрос

94. Закріплювач стерильності – це форма, яка:

схрещується з відновлювачем

закріплює високий ефект гетерозису

закріплює ЦЧС

схрещується з фертильним джерелом

95. Вкажіть, яка схема не передбачає використання ЦЧС під час виробництва гібридного насіння кукурудзи:

схема неповного відновлення

схема повного відновлення

схема змішування

схема із застосуванням ручної кастрації +

96. Якщо материнська форма гібрида кукурудзи стерильна, а батьківська не відновлює фертильності, то таке гетерозисне насіння F1 такого гібрида вирощують за схемою:

відновлення

з ручною кастрацією

гніздовим методом

змішування +

97. Відновлювачі фертильності:

зМ, зТ

І 0, І 1, І 2, І 3, І 4

F0, F1, F2, F3

М0, М1, М2, М 3

М, С, Т

МВ, СВ, ТВ +

98. Цитоплазматична чоловіча стерильність широко використовується в насінництві:

кукурудзи, цукрового буряку +

кукурудзи, жита

жита, гречки

пшениці, сорго

гречки, цукрового буряку

99. Роль природного добору в еволюції органічного світу:

елімінує форми з низьким умістом білка

діє на ознаки якості плодів, насіння

природний добір змінює спадковість організмів

основний фактор, що спрямовує еволюцію +

100. Місце природного добору в еволюції органічного світу:

мінливість

спадковість

боротьба за існування +

добір родоначальних генотипів

101. Місце штучного добору в селекції польових культур:

мінливість

спадковість

добір родоначальних генотипів +

боротьбі за існування

102. Сутність понять “природний” і “штучний” добір:

створення сортів у природних умовах

індивідуальний, штучний, масовий

добір з природних і штучних популяцій

добір у природних умовах без втручання людини і добір людиною +

добір із місцевих і селекційних сортів

103. Спрямованість природного добору в алогамних популяціях:

спрямований на отримання гомозигот

спрямований на підтримання гетерозиготності +

сприяє інбридингу

спрямований на збереження крупнонасінних форм

104. Метод методичного штучного добору:

стабілізуючий добір

рушійний добір

дизруптивний добір

індивідуальний добір +

105. Масовий добір – це:

оцінювання популяцій рослин за господарськими ознаками

добір великої кількості рослин у полі за певними ознаками +

бракування у розсаднику, формування нетипових рослин

об’єднання в групу декількох селекційних номерів

106. Недолік масового добору:

простота

швидкість

доступність

неможливість оцінювання відібраних генотипів за потомством +

107. Переваги індивідуального добору:

можливість оцінювання відібраних генотипів за потомством +

простота

швидкість

доступність

108. Добір, поширений серед самозапильних культур:

родинно-груповий

індивідуальний багаторазовий +

масовий поліпшений

масовий одноразовий

109. Індивідуальний добір – це:

оцінювання популяцій рослин за господарськими ознаками

добір елітного організму в полі за певними ознаками +

бракування у розсаднику формування нетипових рослин

об’єднання в групу декількох селекційних номерів

110. Добір, в якому родина ділиться на дві частини:

клонів

родинно-груповий

масовий

метод резервів +

111. Добір, ефективний у селекції та насінництві вегетативно розмножувальних культур:

метод половинок

індивідуальний

клонів +

масовий

112. Методи добору, які використовують у селекції і насінництві самозапильних культур на прикладі пшениці, вівса, ячменю:

індивідуальний добір +

клонів

родинно-груповий

метод половинок

113. Провокаційний метод оцінювання зимостійкості озимої пшениці:

посів на схилах і стелажах +

окомірне оцінювання посівів весною

метод підрахунку весною

метод монолітів

вміст цукрів у вузлі кущення

114. Побічний метод оцінювання зимостійкості озимої пшениці:

посів на схилах і стелажах

окомірне оцінювання посівів весною

метод підрахунку весною

метод монолітів

визначення вмісту цукрів у вузлі кущення +

115. Провокаційні методи оцінювання посухостійкості озимої пшениці:

метод оцінювання розвитку кореневої системи

польовий метод

метод засушників +

шляхом обліку приросту сухої речовини

116. Побічні методи оцінювання посухостійкості озимої пшениці:

метод оцінювання розвитку кореневої системи +

монолітів

метод засушників

окомірне оцінювання посівів весною

117. Метод розміщення селекційних зразків, що належать до найбільш об’єктивних:

стандартний

випадковий

систематичний

рендомінізації +

118. Етап селекційного процесу, на якому закінчується виведення сорту:

оцінювання вихідного матеріалу

добір кращих форм

гібридизація

оцінювання сорту +

119. Основне завдання державного сортовипробування:

оцінювання довжини вегетаційного періоду

вибір найбільш урожайних і цінних сортів та гібридів для виробництва

незалежне всебічне і точне оцінювання сортів та гібридів, що вивчаються +

оцінювання стійкості до несприятливих умов

120. Остаточне рішення з внесення сортів до Державного Реєстру приймає:

держсортодільниця

держсортостанція

держінспектура

держкомісія +

121. Морфологічні (апробаційні) ознаки сортів польових культур:

тип розвитку рослин

будова і характер квітки, суцвіття і насіння +

рівень продуктивності

якість врожаю

122. Біологічні особливості сортів польових культур:

тип розвитку рослин +

будова і характер квітки, суцвіття і насіння

якість продукції

рівень урожайності

123. Ознака, яка не належать до апробаційних ознак озимої пшениці:

ознаки зернівки (форма, розмір, консистенція)

ознаки колоса (форма, розміри, щільність)

тривалість вегетаційного періоду (ранньостиглі, пізньостиглі) +

ознаки колоскових лусок (форма, кіль, плече, зубець)

124. Ознака, яка не належить до апробаційних ознак ячменю:

тривалість вегетаційного періоду +

форма колоса багаторядного колоса ячменю

забарвлення нервів квіткових лусок (жовте, червоно-фіолетове)

форма зернівки (ромбічна, еліптична, видовжена)

125. Насінницька ланка, в якій одержують самозапилені лінії:

насінгоспи 1-ї групи

насінгоспи 2-ї групи

науково-дослідні установи +

товарні господарства

126. Установа, в якій одержують оригінальне насіння:

товарні господарства

спеціалізовані ланки

науково-дослідні заклади +

насіннєві господарства

127. Ланка в системі насінництва, де одержують елітне насіння:

спецгоспи

елітно-насінницькі господарства +

науково-дослідні установи

насінгоспи

128. Репродукція, що одержують у перший рік розмноження насіння:

РН-3

РН-4

РН-1 +

РН-2

129. Сортову чистоту насінницьких посівів визначають за результатами:

лабораторного аналізу насіння

грунтового контролю

польової апробації +

насіннєвого контролю

130. Апробацію (інспекцію) сортових посівів здійснюють шляхом:

відбору апробаційного снопа для аналізу

окомірного оцінювання без аналізу рослин

окомірного оцінювання з аналізом рослин у полі +

лабораторного аналізу насіння

131. Розміри страхових фондів для добазового насіння (ДБ):

100% до потреби +

50-70% до потреби;

25- 30% до потреби

10-20% до потреби

132. Розміри страхових фондів для розсадника розмноження 2 року (РР2):

100% до потреби +;

50-70% до потреби;

25-30% до потреби.

10-20 % до потреби

133. Сортозаміна, це:

заміна насіння, яке під час вирощування у виробництві погіршило свої сортові і біологічні властивості, кращим насінням того самого сорту;

заміна старих, що вирощувалися у виробництві, новими внесеними до Державного реєстру сортів рослин, більш урожайними і більш цінними сортами; +

заміна сертифікованого насіння (СНН) на базове (БН).

134. Сортооновлення, це:

заміна насіння ДБ на СНН

заміна СН1 на СНН

заміна насіння ДБ на БН

заміна насіння СНН на БН +

135. Посіви, з яких одержують насіння високої натури:

розріджені посіви

сформовані посіви з оптимальною густотою +

полеглі посіви

136. Сортову чистоту визначають під час апробації:

озимого жита

гречки

озимої пшениці +

соняшнику

137. Фактор, що не впливає на рівень чистосортності:

розщеплення

поява мутантів

низька енергія проростання насіння +

механічне і біологічне засмічення

138. Показник посівних якостей насіння:

чистосортність

біологічна засміченість

засміченість важковідокремлюваними культурами і бур’янами

схожість +

139. Показник сортової характеристики насіння:

схожість

енергія проростання

біологічна засміченість +

вологість

140. Основні показники, які характеризують якість насіння польових культур:

схожість насіння

сортова засміченість

посівні якості +

урожайні властивості

141. Яка мінливість не належить до типів різноякісності насіння:

матрикульна

генетична

модифікаційна+

екологічна

142. Фактор, що не впливає на рівень різноякісності насіння:

нерівноцінність статевих елементів

різниця в рівні забезпечення водою і елементами поживи

різниця у висоті рослин +

різниця в проходженні фаз морфогенезу

143. Екологічні фактори насінництва:

висота і продуктивна кущистість

біотичні та антропогенні

кліматичні та едафічні +

144. Зона ризикованого насінництва і врожайних властивостей зернових культур в Україні:

Полтавська, Харківська, Сумська

Черкаська, Вінницька і лісостепова частина Київської

Північно-західне Полісся і райони Карпат +

145. Перспективний сорт – це:

новий, внесений до Державного реєстру сортів рослин придатних для поширення в Україні;

новий, внесений до переліку сортів рослин перспективних для поширення в Україні, який значно перевищує сорти за урожайністю та іншими показниками; +

переданий оригінатором на державне випробування;

вперше завезений сорт іноземної селекції.

146. Дефіцитний сорт:

новий, внесений до Державного реєстру сортів рослин придатних для поширення в Україні +

новий, внесений до переліку сортів рослин перспективних для поширення в Україні, який значно перевищує сорти за урожайністю та іншими показниками

який дав найвищу врожайність у конкурсному випробуванні установи-оригінатора

вперше завезений сорт іноземної селекції

147. Селекційними називають сорти, створені...:

у науково-дослідних установах на основі наукових методів селекції +

індивідуальним добором у вегетативно-розмножувальної культури

ошляхом тривалої дії природного і найпростіших способів штучного добору

148. Зони сильного виродження картоплі:

Гірські райони Закарпатської і Чернівецької області

Кримська АР +

Полтавська і Черкаська області

Поліська зона

149. Рекомендований порядок сортооновлення картоплі в Степу України:

щорічно +

один раз на три роки

один раз на чотири роки

один раз на п’ять років

150. Рекомендований порядок сортооновлення картоплі в Лісостепу України:

щорічно

один раз на три роки +

один раз на п’ять років

один раз на сім років

151. Рекомендований порядок сортооновлення картоплі в Поліссі України:

щорічно

один раз на два роки

один раз на три роки

один раз на п’ять років +

152. Головний вид сортового контролю:

лабораторний сортовий контроль

насіннєвий контроль

ґрунтовий контроль

польова апробація +

153. Який з пунктів не належить до етапів проведення польової апробації:

підготовча робота

оформлення апробаційних документів

окомірне оцінювання з аналізом рослин у полі

лабораторний аналіз насіння +

154. Визначення терміна “кондиційне насіння”:

насіння, що відповідає за якісними показниками вимогам нормативних документів +

насіння, сортові та посівні якості якого не відповідають вимогам нормативних документів

насіння, сортові якості якого не відповідають вимогам нормативних документів

насіння, посівні якості якого не відповідають вимогам нормативних документів;

155. Показники, що характеризують чистосортність посівів зернових культур:

відсоток стебел основного сорту +

висота рослин

кількість недорозвинених стебел інших культур і бур’янів

усі відповіді правильні

156. Розмістіть послідовно етапи селекційного процесу під час створення нових сортів польових культур:

5. Добір родоначальних генотипів;

2

6. Створення популяцій для добору;

1

7. Випробування потомства відібраних рослин;

3

8. Розмноження перспективних сортів.

4

157. Назвіть послідовність операцій під час проведення індивідуального добору в селекції озимої пшениці:

9. Відбір родоначальних рослин у полі

1

10. Аналіз зерна із рослин

3

11. Аналіз рослин за елементами структури урожаю

2

12. Пакетування зерна відібраних родоначальних рослин

4

158. Порядок проходження селекційного процесу:

13. Селекційний розсадник

2

14. Попереднє сортовипробування

4

15. Контрольний розсадник

3

16. Розсадник вихідного матеріалу

1

17. Конкурсне сортовипробування

5

159. Розмістіть послідовно ланки схеми насінництва польових культур:

18. Еліта

3

19. Оригінальне насіння

2

20. Первинні ланки насінництва

1

21. Перша і послідуючі репродукції

4

160. Основні елементи технології вирощування насіння еліти, їх послідовність:

22. Посів насінницьких площ

3

23. Підготовка насіння до сівби

2

24. Догляд за посівами

4

25. Розміщення посівів

1

26. Збирання насінницьких посівів

5

161. Послідовність операцій підготовки насіннєсховищ до зберігання насіння:

27. Очищення від решток

2

28. Дезінфекція

3

29. Захист від шкідників і хвороб

4

30. Ремонт

1

162. Послідовність операцій під час проведення штучного запилення:

31. Збір пилку.3

 

32. Нанесення пилку на приймочку.4

 

33. Кастрація квіток. 2

 

34. Ізоляція запилених квіток. 5

 

35. Підбір батьківських компонентів. 1

 

Грунтознавство з основами геолології

1. Засновником генетичного ґрунтознавства є:

М.М. Сибірцев;

К.К. Гедройць;

+ В.В. Докучаєв;

В.Р. Вільямс;

О.Н. Соколовський.

2. Ґрунт як головний засіб сільськогосподарського виробництва характеризується наступними особливостями:

+ родючістю, обмеженістю у просторі, незамінністю, неперемішуваністю;

різноманітністю, обмеженістю у просторі, родючістю, незамінністю;

розораністю, обмеженістю у просторі , родючістю, незамінністю.

3. Факторами й умовами ґрунтотворення є:

вода, повітря, відсутність шкідливих для рослин речовин, ґрунтотворні породи, рослинний і тваринний світ;

+ клімат, рослинний і тваринний світ, ґрунтотворні породи, рельєф, вік;

клімат, відсутність шкідливих для рослин речовин, ґрунтотворні породи, вода, повітря.

4. Чим відрізняється ґрунт від геологічної породи?

забарвленням.

гранулометричним складом.

+ родючістю.

реакцією середовища.

сольовим складом.

5. Наукою, що вивчає ґрунт як головний засіб сільськогосподарського виробництва, є:

меліоративне ґрунтознавство;

генетичне ґрунтознавство;

+агрономічне ґрунтознавство;

екологічне ґрунтознавство.

6. Відклади, що утворюються внаслідок геологічної роботи річкової води в заплаві річки, називають:

колювіальними;

делювіальними;

пролювіальними;

елювіальними;

+ алювіальними.

7. Механічне дроблення і зміна хімічного складу ґрунтотворних порід в результаті життєдіяльності живих організмів називається:

фізичне вивітрювання;

хімічне вивітрювання;

біологічне поглинання;

+біологічне вивітрювання;

біологічна продуктивність.

8. Продукти геологічної діяльності тимчасових потоків атмосферної води називаються:

колювіальними;

+делювіальними;

пролювіальними;

алювіальними;

елювіальними.

9. Назвіть найпоширенішу в Україні материнську породу:

+леси та лесоподібні суглинки;

флювіогляціальні відклади;

сучасні та давньоалювіальні відклади;

морена.

10. Сукупність часточок твердої фази ґрунту з діаметром менше 0,01 мм називається:

глина;

суглинок;

фізичний пісок;

+фізична глина;

мул.

11. Сукупність часточок твердої фази ґрунту з діаметром понад 0,01 мм називається:

глина;

суглинок;

+фізичний пісок;

фізична глина;

мул.

12. Ґрунти, які виявляють значний опір під час обробітку, глинисті або суглинкові за гранулометричним складом, називаються:

легкими;

+важкими;

теплими;

вологими;

сухими.

13. Ґрунти, які виявляють слабкий опір засобам обробітку (піщані, супіщані), називаються:

+легкими;

важкими;

теплими;

вологими;

сухими.

14. Продукти руйнування (вивітрювання) корінних гірських порід, які залишаються на місці свого утворення, називаються:

колювіальними;

делювіальними;

пролювіальними;

алювіальними;

+елювіальнимими.

15. Осадові породи, що утворилися завдяки геологічній дії вітру, називаються:

колювіальними;

делювіальними;

пролювіальними;

+еоловими;

елювіальними.

16. Частина долини річки, що періодично затоплюється водою під час повені, називається:

терасою;

+заплавою;

старицею;

боровою терасою;

берегом.

17. Верхні шари літосфери, змінені під впливом фізичного, хімічного та біологічного вивітрювання, називаються:

педосферою;

біосферою;

+корою вивітрювання;

грунтом.

18. Пухка, пилувата, карбонатна суглинкова ґрунтотворна порода палевого кольору називається:

елювієм;

делювієм;

+лесом;

мореною;

алювієм.

19. Породи, які утворилися в результаті дії льодовиків, називаються:

елювієм;

делювієм;

лесом;

+мореною;

алювієм.

20. З хімічної точки зору до складу гумусу входять:

кальцій, первинні продукти розкладу органічних решток, детрит, власне гумусові речовини;

свіжі і відмерлі нерозкладені органічні рештки, первинні продукти розкладу органічних решток, детрит, власне гумусові речовини;

+вуглець, кисень, водень, азот.

21. Найбільше у складі гумусу з хімічної точки зору:

кальцію;

+вуглецю;

кисню;

азоту;

водню.

22. Найвищим умістом гумусу характеризуються ґрунти:

дерново-підзолисті;

сірі лісові;

+чорноземи типові;

чорноземи звичайні;

каштанові;

чорноземи південні.

23. Найнижчим умістом гумусу характеризуються ґрунти:

сірі лісові;

+дерново-підзолисті;

чорноземи типові;

чорноземи звичайні;

каштанові;

чорноземи південні.

24. Факторами гумусонакопичення є:

+оптимальні природно-кліматичні умови, гранулометричний і мінералогічний склад ґрунту, наявність полівалентних катіонів (кальцію);

структурний стан ґрунту, гранулометричний і мінералогічний склад ґрунту, наявність полівалентних катіонів (кальцію);

глибина залягання ґрунтових вод, структурний стан ґрунту, гранулометричний і мінералогічний склад ґрунту.

25. Більш високим умістом гумусу (за однакового гранулометричного складу) характеризується:

сірозем;

сірі лісові;

чорнозем південний;

+чорнозем типовий;

чорнозем звичайний.

26. Процес розкладу органічних решток до вуглекислоти, води та простих солей називається:

гуміфікацією;

гуміфіксацією;

+мінералізацією;

конденсацією.

27. Вміст азоту в гумусі становить, %:

+3-5;

15-20;

32-39;

52-69;

78-85.

28. В якому ценозі надходження органічної маси до ґрунту найвище?

у лісі під широколистими деревами.

у лісі під хвойними деревами.

під просапними культурами.

+на природному лузі.

під культурами суцільного посіву.

29. Перехід ґрунтових колоїдів зі стану золю у стан гелю під впливом розчинів електролітів називається:

+електролітна коагуляція;

взаємна коагуляція;

термічна коагуляція;

гідрофобна коагуляція;

гідрофільна коагуляція.

30. Здатність ґрунту затримувати ті чи інші речовини із навколишнього середовища називається:

вологоємність;

адгезія;

+вбирна здатність;

когезія;

адсорбція.

31. Загальна кількість катіонів, які утримуються у ґрунті і здатні до заміщення на інші катіони, виражена у мг-екв/100 г ґрунту, називається:

вбирна здатність;

+ємність обміну катіонів;

обмінне вбирання;

біологічне вбирання;

фізичне вбирання.

32. Здатність ґрунту механічно затримувати тверді часточки із суспензій та колоїдних розчинів, що фільтруються через ґрунт, називається:

обмінним вбиранням;

фізичним вбиранням;

біологічним вбиранням;

+механічним вбиранням;

хімічним вбиранням.

33. Здатність ґрунту вбирати і утримувати різні катіони чи аніони з розчинів, виділяючи при цьому в розчин еквівалентні кількості катіонів чи аніонів іншого роду (виражається в мг-екв/100 г ґрунту), називається:

+фізико-хімічним вбиранням;

фізичним вбиранням;

біологічним вбиранням;

механічним вбиранням;

хімічним вбиранням.

34. Катіони, що утримуються в колоїдному комплексі і здатні обмінюватися на інші катіони, які трапляються у ґрунтовому розчині, називаються:

+обмінні катіони;

необмінні катіони;

іони;

лужноземельні катіони.

35. Здатність ґрунту як пористого тіла затримувати тверді часточки, які можуть потрапляти у ґрунт разом із водою, що фільтрується крізь нього, називається:

хімічним вбиранням;

фізичним вбиранням;

біологічним вбиранням;

+механічним вбиранням;

обмінним вбиранням.

36. Здатність ґрунту вбирати і утримувати різні речовини з навколишнього середовища називається:

реакційною здатністю ґрунту;

+вбирною здатністю ґрунту;

буферною здатністю ґрунту;

відновлювальною здатністю ґрунту.

37. Здатність ґрунту вбирати речовини у вигляді цілих молекул називається:

хімічним вбиранням;

+фізичним вбиранням;

біологічним вбиранням;

механічним вбиранням;

обмінним вбиранням.

38. Кислотність ґрунту, яка обумовлена наявністю у ґрунтовому розчині іонів водню, називається:

пасивна;

обмінна;

гідролітична;

+активна;

потенційна.

39. Спосіб хімічної меліорації кислих ґрунтів з метою заміни у вбирному комплексі обмінних іонів водню та алюмінію на іони кальцію називається:

гіпсуванням;

+вапнуванням;

кислуванням;

удобренням;

підживленням.

40.Здатність ґрунту зберігати реакцію середовища (рН), протистояти дії кислот і лугів називається:

коагуляцією;

+буферністю;

пептизацією;

вбирною здатністю;

структурністю.

41. Частина пасивної кислотності, яка виявляється за взаємодії ґрунту з розчинами гідролітично лужних солей (ацетат натрію рН 8,3), називається:

обмінною;

+гідролітичною;

активною.

42. Один з методів меліорації содових солонців шляхом внесення у ґрунт кислих хімічних речовин (сірчаної кислоти, сульфатів заліза, алюмінію тощо), які підвищують розчинність сполук кальцію та нейтралізують соду, називається:

гіпсування;

вапнування;

+кислування;

удобрення;

підживлення.

43. Кислотність ґрунту, яка обумовлена вмістом обмінно-увібраних іонів водню та алюмінію у колоїдному вбирному комплексі ґрунту, називається:

+потенціальною;

актуальною;

активною.

44. Основний спосіб боротьби з підвищеною кислотністю ґрунту:

внесення добрив;

гіпсування ґрунту;

+вапнування ґрунту;

піскування ґрунту;

мульчування ґрунту.

45. Вид вбирної здатності, що лежить в основі хімічної меліорації ґрунтів:

механічний;

фізичний;

+фізико-хімічний;

хімічний;

біологічний.

46. Ємність вбирання ґрунту залежить від:

щільності ґрунту;

пористості ґрунту;

температури ґрунту;

+кількості у ґрунті колоїдів;

структурного стану ґрунту.

47. Під час механічного вбирання відбувається:

поглинання катіонів;

поглинання аніонів;

поглинання цілих молекул речовин;

+поглинання часток, розмір яких більший за діаметр пор ґрунту;

поглинання часток, розмір яких менший за діаметр пор ґрунту.

48. За фізичного вбирання відбувається:

поглинання катіонів;

поглинання аніонів;

+поглинання цілих молекул речовин;

поглинання часток, розмір яких більший за діаметр пор ґрунту;

поглинання часток, розмір яких менший за діаметр пор ґрунту.

49. Укажіть, яка вбирна здатність проявляється під час адсорбції водяної пари ґрунтом, висушеним до абсолютно сухого стану:

механічна;

+фізична;

фізико-хімічна;

хімічна.

50. Як називається здатність ґрунту затримувати частки, суспендовані у воді, що фільтрується через ґрунт:

фізична вбирна здатність;

хімічна вбирна здатність;

+механічна вбирна здатність;

біологічна вбирна здатність.

 

 

51. Як називається кислотність ґрунтів, обумовлена іонами водню ґрунтового розчину?

+активна.

потенціальна.

обмінна.

гідролітична.

52. Які з обмінних катіонів визначають кислу реакцію ґрунтового розчину?

Ca2+, Mg2+.

+ H+, Al3+.

Ca2+, Mg2+, Na+.

NH4+.

53. Який вид кислотності проявляється під час взаємодії ґрунту з 1 н СН3СООNа?

+гідролітична.

актуальна.

обмінна.

активна.

54. Ґрунтові агрегати діаметром понад 0,25 мм називаються:

мікроагрегатами;

+макроагрегатами;

мулом;

колоїдами.

55. Руйнування структури ґрунту, яке обумовлюється дією різних ґрунтообробних знарядь, називається:

фізико-хімічним;

біологічним;

+механічним.

56. Ґрунтові агрегати діаметром менше 0,25 мм називаються:

+мікроагрегати;

макроагрегати;

пісок;

гравій.

57. Агрономічно цінною структурою є:

брилувата;

+грудкувато-зерниста;

призматична;

горіхувата.

58. Руйнування структури ґрунту, що обумовлюється мінералізацією органічних речовин, називається:

фізико-хімічним;

+біологічним;

механічним.

59. До типу кубоподібної структури належить:

призматична;

лускувата;

+зерниста;

листувата.

60. До типу призмоподібної структури належить:

+призматична;

лускувата;

зерниста;

листувата.

61. До типу плитоподібної структури належить:

призматична;

+лускувата;

зерниста.

62. Факторами структуроутворення є:

грунтотворні породи, клімат, рослинність;

поживні речовини, вода, тепло;

+глина, гумус, кальцій.

63. Здатність ґрунту розпадатися на окремі агрегати називається:

структурою;

+структурністю;

пухкістю;

зв’язністю.

64. Який ґрунт характеризується більш високою капілярною шпаруватістю і більш високим сумарним випаровуванням вологи?

структурний.

+безструктурний.

65. Структура ґрунту, що характерна для чорноземів:

стовпчаста;

призматична;

пилувата;

+зерниста;

горіхувата.

66. Склад обмінних катіонів ґрунту, що сприяє утворенню агрономічно цінної структури:

Ca2+, Mg2+, H+.

Ca2+, Mg2+, H+, Al3+.

+ Ca2+, Mg2+.

Ca2+, Mg2+, Na+.

67. Здатність ґрунту чинити опір зовнішнім механічним силам, які намагаються роз’єднати його часточки або структурні агрегати (вимірюється в кг/см2), називається:

щільність ґрунту;

щільність твердої фази ґрунту;

шпаруватість ґрунту;

+зв’язність ґрунту;

липкість ґрунту.

68. Негативне явище, яке найчастіше має місце на поверхні безструктурних і слабоструктурних суглинистих і глинистих ґрунтів після рясного зволоження їх поверхні і подальшого швидкого висихання, називається:

плужна підошва;

+кіркоутворення;

замулювання;

ерозія.

69. Властивість вологого ґрунту прилипати до ґрунтообробних знарядь називається:

щільність ґрунту;

щільність твердої фази ґрунту;

шпаруватість ґрунту;

зв’язність ґрунту;

+липкість ґрунту.

70. Збільшення об’єму ґрунту в разі зволоження називається:

+набухання ґрунту;

усадка ґрунту;

шпаруватість ґрунту;

зв’язність ґрунту;

липкість ґрунту.

71. Здатність вологого ґрунту змінювати форму під впливом зовнішньої сили із збереженням суцільності та наданої форми після усунення зовнішньої сили називається:

набухання ґрунту;

усадка ґрунту;

+пластичність ґрунту;

зв’язність ґрунту;

липкість ґрунту.

72. Фізичними показникаи ґрунту є:

липкість ґрунту, зв’язність ґрунту;

усадка ґрунту, набрякання ґрунту;

+щільність ґрунту, щільність твердої фази ґрунту;

твердість ґрунту, вологість ґрунту.

73. До фізико-механічних властивостей ґрунту належать:

щільність ґрунту, щільність твердої фази ґрунту;

+липкість ґрунту, зв’язність ґрунту;

шпаруватість ґрунту, вологість ґрунту;

структурність ґрунту, вміст гумусу.

74. Зменшення об’єму ґрунту внаслідок підсихання називається:

набрякання;

+усадка;

просадка;

змивання;

дефляція.

75. Маса абсолютно сухого ґрунту в одиниці об’єму непорушеної будови називається:

щільність твердої фази ґрунту;

+щільність ґрунту;

шпаруватість ґрунту;

структурність ґрунту;

зв’язність ґрунту.

76. Відношення маси ґрунту до маси рівного об’єму води, взятої за температури +4оС, називається:

+щільність твердої фази ґрунту;

щільність ґрунту;

шпаруватість ґрунту;

структурність ґрунту;

зв’язність ґрунту.

77. Найбільш оптимальні фізико-механічні властивості будуть проявлятися у ґрунті, який насичений катіонами:

+Ca2+, Mg2+.

Na+, K+.

H+, Al3+.

78. Найвищою липкістю характеризуються ґрунти, які насичені катіонами:

Ca2+, Mg2+.

+Na+, K+.

H+, Al3+.

79. Опір ґрунту проникненню в нього будь-якого тіла певної форми (циліндра, конуса, клина тощо), що вимірюється у кгс/см2, називається:

зв’язність ґрунту;

+твердість ґрунту;

щільність ґрунту;

липкість ґрунту.

80. Стан ґрунту за вологістю, коли він не липне до ґрунтообробних знарядь, називається:

пластичність ґрунту;

липкість ґрунту;

+фізична стиглість ґрунту;

біологічна стиглість ґрунту.

81. Усадка ґрунту – це

збільшення об’єму ґрунту в разі його висихання;

+зменшення об’єму ґрунту в разі його висихання;

зменшення об’єму ґрунту в разі його зволоження;

збільшення об’єму ґрунту в разі його зволоження;

збільшення щільності ґрунту.

82. Зі збільшенням набрякання, усадка ґрунту:

зменшується;

+збільшується;

залишається незмінною.

83. За насичення ґрунту якими катіонами спостерігається набрякання?

+натрій.

кальцій.

магній.

алюміній.

залізо.

84. У якому ґрунті набрякання буде більшим?

легкосуглинковому.

середньосуглинковому.

важкосуглинковому.

легкоглинистому.

+середньоглинистому.

85. Набрякання ґрунту – це:

зменшення об'єму ґрунту в разі зволоження;

+збільшення об'єму ґрунту в разі зволоження;

збільшення об'єму ґрунту в разі висихання;

зменшенні об'єму ґрунту в разі висихання;

збільшення об'єму ґрунту.

86. Щільність ґрунту – це:

маса одиниці об'єму абсолютно-сухого ґрунту;

маса одиниці об'єму ґрунту взятого у непорушеному стані;

відношення маси одиниці об'єму абсолютно-сухого ґрунту до такого самого об'єму води;

маса одиниці об'єму ґрунту за польової вологості;

+маса одиниці об'єму абсолютно-сухого ґрунту взятого у непорушеному стані.

87. Оптимальна щільність орного шару ґрунту становить, г/см3:

0,8-0,9.

+1,0-1,3.

1,4.

1,5-1,6.

0,8-1,8.

88. Які ґрунти раніше набувають фізичної стиглості?

середньосуглинкові.

важкосуглинкові.

+легкосуглинкові.

легкоглинисті.

середньоглинисті.

89. Насичення ґрунту катіонами натрію:

+збільшує липкість;

зменшує липкість;

не впливає на липкість.

90. Які показники ґрунту належать до фізичних?

ємність катіонного обміну та гідролітична кислотність.

+щільність, щільність твердої фази ґрунту та шпаруватість.

липкість та пластичність.

повна та капілярна вологоємність.

91. Якими властивостями наділена фракція мулу?

достатньою водопроникністю.

слабким набряканням.

+великою вологоємністю.

слабкою пластичністю.

92. Визначте, який з ґрунтів має мінімальний питомий опір до обробітку в етапі фізичної стиглості:

+піщано-супіщаний;

пилувато-супіщаний;

пилувато-важкосуглинковий.

93. Ґрунти легкого гранулометричного складу, які мають малу вологоємність, а тому швидко прогріваються весною, називаються:

сухі;

вологі;

+теплі;

холодні;

повітряно-сухі.

94. Ґрунти, які характеризуються великою вологоємністю, можуть утримувати багато води, внаслідок чого прогріваються весною повільніше, на них пізніше розпочинаються весняні польові роботи, називаються:

сухі;

вологі;

теплі;

+холодні;

повітряно-сухі.

95. Здатність ґрунту проводити тепло називається:

+теплопровідність ґрунту;

теплоємність ґрунту;

тепловий режим ґрунту.

96. Сукупність усіх видів надходження та витрат тепла у ґрунт за певний проміжок часу називається:

теплопровідність ґрунту;

теплоємність ґрунту;

+тепловий режим ґрунту.

97. Основним джерелом тепла у ґрунті є:

внутрішня теплота Землі;

розклад органічних решток;

+променева енергія Сонця;

життєдіяльність мікроорганізмів.

98. Ґрунти легкого гранулометричного складу, які мають малу вологоємність, а тому швидко прогріваються весною (піщані, супіщані ґрунти), називаються:

холодні;

+теплі.

99. Ґрунти, що характеризуються великою вологоємністю, можуть утримувати багато води, мають важкий гранулометричний склад, внаслідок чого прогріваються весною повільніше, на них пізніше розпочинаються весняні польові роботи, називаються:

+холодні;

теплі.

100. Співвідношення між кількістю води, що надходить, і тією, що витрачається з ґрунту за певний відрізок часу (виражається в мм водного шару або м3/га), називається:

водний режим;

+водний баланс;

тип водного режиму;

водопроникністю ґрунту;

вологоємністю ґрунту.

101. Тип водного режиму, характерний для природних зон, де кількість води опадів дорівнює або, частіше, менша кількості води випаровуваної з ґрунту, називається:

промивний;

ексудативний;

пермацидний;

+непромивний;

випітний.

102. Тип водного режиму, характерний для природних зон, де опадів випадає більше, ніж випаровується з грунту, називається:

+промивний;

ексудативний;

випітний;

непромивний;

мерзлотний.

103. Здатність ґрунту пропускати через себе воду називається:

водний режим;

водний баланс;

тип водного режиму;

+водопроникність ґрунту;

вологоємність ґрунту.

104. Вода, що пересувається у ґрунті під дією сил тяжіння, називається:

гігроскопічна;

капілярна;

плівкова;

+гравітаційна;

кристалізаційна.

105. Вода, що утримується або пересувається в ґрунті під дією капілярних (меніскових) сил, називається:

гігроскопічна;

+капілярна;

плівкова;

гравітаційна;

кристалізаційна.

106. Рідка вода, яка обволікає тверді часточки ґрунту суцільною плівкою, утримується завдяки молекулярним силам зчеплення між твердими часточками ґрунту та орієнтованими навколо них молекулами води, називається:

гігроскопічна;

капілярна;

+плівкова;

гравітаційна;

кристалізаційна.

107. Пароподібна вода, яку ґрунт поглинає з повітря, називається:

+гігроскопічна;

капілярна;

плівкова;

гравітаційна;

кристалізаційна.

108. Вологість ґрунту, за якої проявляються перші ознаки в’янення рослин, які не зникають під час переміщення рослин в атмосферу, насичену водяними парами, називається:

вологість уповільнення росту рослин;

вологість ґрунту;

+вологість стійкого в’янення рослин;

вологість прилипання ґрунту;

найменша вологоємність ґрунту.

109. Вміст вологи у ґрунті за умови повного заповнення всіх пор водою називається:

найменша вологоємність ґрунту;

вологоємність ґрунту;

максимальна молекулярна вологоємність ґрунту;

+повна вологоємність ґрунту;

капілярна вологоємність ґрунту.

110. Максимально можливий вміст підвішеної води після відтоку всієї гравітаційної води називається:

+найменша вологоємність ґрунту;

вологоємність ґрунту;

максимальна молекулярна вологоємність ґрунту;

повна вологоємність ґрунту;

капілярна вологоємність ґрунту.

111. Найбільша кількість пароподібної вологи, яку ґрунт може поглинути з повітря, насиченого (на 98%) вологою, називається:

найменша вологоємність ґрунту;

+максимальна гігроскопічність ґрунту;

максимальна молекулярна вологоємність ґрунту;

повна вологоємність ґрунту;

капілярна вологоємність ґрунту.

112. Здатність ґрунту сорбувати на поверхні своїх часточок молекули води з навколишнього середовища називається:

+гігроскопічність ґрунту;

вологоємність ґрунту;

максимальна молекулярна вологоємність ґрунту;

повна вологоємність ґрунту;

капілярна вологоємність ґрунту.

113. Ґрунти, які формуються і розвиваються за рахунок води атмосферних опадів, надлишок якої стікає схилами, називаються:

гідроморфні;

+автоморфні;

викопні;

зональні;

слаборозвинені.

114. Ґрунти різних типів, які формуються під впливом стійкого надлишкового зволоження, що проявляється в будові профілю (оглеєння), називаються:

+гідроморфні;

автоморфні;

викопні;

зональні.

слаборозвинені.

115. Найбільша кількість пароподібної води, яку може поглинати (вбирати) ґрунт з повітря, називається:

+максимальна гігроскопічність ґрунту;

максимальна молекулярна вологоємність ґрунту;

максимальна вологоємність ґрунту.

116. Яка форма води в ґрунті найбільш доступна і корисна для живлення рослин?

гігроскопічна.

конституційна.

+капілярна.

кристалогідратна.

гравітаційна.

117. Тип водного режиму ґрунту з коефіцієнтом зволоження більше 1:

непромивний;

мерзлотний;

+промивний;

випітний;

періодично-промивний.

118. Тип водного режиму ґрунтів Степової зони:

мерзлотний;

випітний;

+непромивний;

періодично промивний;

промивний.

119. Чорноземи утворилися за:

промивного типу водного режиму;

+непромивного типу водного режиму;

мерзлотного типу водного режиму;

випітного типу водного режиму;

іригаційного типу водного режиму.

120. Здатність ґрунту адсорбувати пароподібну воду з повітря називається:

вологоємність;

+гігроскопічність;

вбирна здатність;

вологість;

механічне вбирання.

121. Повна вологоємність визначається величиною:

+загальної пористості;

шпаруватості аерації;

капілярної пористості;

некапілярної пористості;

максимальної гігроскопічності.

122. Якими негативними водними властивостями наділена піщана фракція?

дуже набрякає.

має високу водопідіймальну здатність.

висока пластичність і липкість.

+незначна вологоємність.

123. Надходження повітря, особливо кисню, у ґрунт з атмосфери називається:

адсорбція;

адгезія;

+аерація;

абсорбція.

124. Організми, для життєдіяльності яких необхідна присутність вільного молекулярного кисню, називають:

анаероби;

+аероби;

ксерофіти;

солероси.

125. Здатність ґрунту пропускати через себе повітря називається:

адсорбція;

адгезія;

+повітропроникність;

абсорбція.

126. Обмін повітрям між ґрунтом та атмосферою внаслідок змін температури та вологості ґрунту, змін атмосферного тиску, пересування води, а також вітру та дифузії називається:

адсорбція;

+повітрообмін;

повітропроникність;

повітроємність.

127. Об’єм ґрунтових пор, які утримують повітря, за вологості ґрунту, що відповідає найменшій вологоємності, називається:

адсорбція ґрунту;

повітрообмін ґрунту;

повітропроникність ґрунту;

+повітроємність ґрунту.

128. Сумарний об’єм пор між твердими часточками ґрунту та всередині їх, виражений у відсотках від загального об’єму ґрунту в непорушеному стані, називається:

+пористість ґрунту;

повітрообмін ґрунту;

повітропроникність ґрунту;

повітроємність ґрунту.

129. Ґрунтове повітря порівняно з атмосферним містить більше:

кисню;

азоту;

+вуглекислого газу.

130. Ґрунтове повітря порівняно з атмосферним містить менше:

+кисню;

азоту;

вуглекислого газу.

131. Ґрунтове повітря, що знаходиться в порах ґрунту з усіх сторін ізольованих вологою, називається:

адсорбоване;

+защемлене;

розчинене;

вільне.

132. Ґрунтове повітря, яке розчинене у ґрунтовому розчині, називається:

адсорбоване;

защемлене;

+розчинене;

вільне.

133. Ґрунтове повітря, що знаходиться в порах ґрунту, вільно переміщується в них і контактує з атмосферним повітрям, називається:

адсорбоване;

защемлене;

розчинене;

+вільне.

134. До складу ґрунтового повітря входять гази:

+N2, О2, CO2;

N2, О2;

О2, CO2;

N2, CO2.

135. У складі газів ґрунтового повітря переважає:

О2;

+N2;

CO2.

136. Вміст кисню в ґрунтовому повітрі становить (об’ємних %):

78-80;

+0-15;

0,1-15;

0,01-0,1.

137. Потенційна здатність ґрунту відновлювати нітрати та нітрити до газоподібних окислів азоту, аміаку та молекулярного азоту називається:

каталазна активність ґрунту;

біологічна активність ґрунту;

+денітрифікуюча активність ґрунту;

нітрифікуюча активність ґрунту;

уреазна активність ґрунту.

138. Потенційна здатність ґрунту накопичувати нітрати під час окиснення солей амонію в результаті життєдіяльності мікроорганізмів називається:

каталазна активність ґрунту;

біологічна активність ґрунту;

денітрифікуюча активність ґрунту;

+нітрифікуюча активність ґрунту;

уреазна активність ґрунту.

139. Ґрунтові бактерії, які утворюють бульбочки на коріннях бобових рослин і фіксують молекулярний азот у симбіозі з цими рослинами, називаються:

амоніфікатори;

денітрифікатори;

+бульбочкові;

антибіотики.

140. Хімічні елементи, які засвоюються рослинами у великих кількостях, називаються:

мікроелементи;

+макроелементи;

важкі метали;

мінеральні добрива.

141. Хімічні елементи, що необхідні рослинам у незначних кількостях для нормального розвитку, називаються:

+мікроелементи;

макроелементи;

важкі метали;

мінеральні добрива.

142. Речовини або елементи, які потрібні для живлення рослин, називаються:

+поживні речовини;

важкі метали;

антибіотики;

інгібітори.

143. Здатність ґрунту задовольняти потреби рослин у поживних речовинах, воді, біотичному та фізико-хімічному середовищі називається:

поживний режим ґрунту;

+родючість ґрунту;

тепловий режим ґрунту.

144. Природним факторами родючості ґрунту є:

материнські породи, клімат, рослинність, рельєф, вік;

+вміст поживних речовин, вода, тепло, повітря, кореневмісний шар ґрунту, відсутність шкідливих речовин;

гумус, глина, кальцій.

145. Наявність в ґрунті карбонатів позначається індексом:

+k;

s;

gl;

h;

T.

146. Горизонт материнської породи позначається:

Н;

+Р;

І;

Е;

k.

147. Гумусово-акумулятивний горизонт позначається:

+Н;

Р;

І;

Gl;

E.

148. "Білозірка" – це:

новоутворення оксидів заліза;

включення ґрунту;

+новоутворення вапна;

новоутворення кремнезему;

новоутворення закисних сполук заліза.

149. Горизонт Н – це:

елювіальний горизонт;

ілювіальний горизонт;

нижній перехідний горизонт;

+гумусово-акумулятивний горизонт;

верхній перехідний горизонт.

150. Який захід використовують для меліорації ґрунтів підзолистого типу?

гіпсування.

промивання.

+вапнування.

кислування.

151. Який з нижчевказаних ґрунтів формується у Лісовій зоні?

чорнозем вилужений.

+дерново-підзолистий.

чорнозем типовий.

чорнозем звичайний.

каштановий.

152. Для профілю ґрунтів підзолистого типу характерно:

акумуляція гумусу;

наявність кротовин;

засолення;

+диференціація профілю;

виділення карбонатів у вигляді «псевдоміцелію».

153. Який тип водного режиму має місце при формуванні ґрунтів підзолистого ряду?

випітний.

непромивний.

+промивний.

періодично-промивний.

154. Під дією яких рослинних формацій утворюються ґрунти підзолистого типу?

мохово-лишайникова.

трав’яна.

+деревна.

155. Для якої зони характерні опідзолені ґрунти?

Степ.

+Лісостеп.

Напівпустеля.

Полісся.

156. Підзолистий процес ґрунтоутворення характерний для ґрунтово-кліматичної зони:

лісостепова;

субтропіки вологі;

субтропіки сухі;

+тайгово-лісова;

тундрова.

157. Під якою рослинністю формуються сірі опідзолені ґрунти?

змішані хвойно-дрібнолистні ліси.

світло-хвойні ліси з мохово-трав’яним вкриттям.

злакове різнотрав’я.

+широколистяні (або дрібнолисті) ліси з розвинутим трав’янистим покривом.

158. Ґрунти, що властиві Лісостеповій зоні:

+чорнозем типовий;

чорнозем звичайний;

чорнозем південний;

каштановий;

дерново-сильопідзолистий.

159. Для чорноземів характерною структурою є:

+грудкувата і зерниста;

горіхувата;

стовпчаста;

призмовидна;

листувата.

160. Ґрунти властиві Степовій зоні:

дерново-слабопідзолистий;

+чорнозем звичайний;

чорнозем типовий;

сірозем.

161. Для чорноземів типових характерні виділення карбонатів кальцію у вигляді:

«білозірки»;

шарів мергелю та лучного вапна;

+«псевдоміцелію»;

«журавчиків».

162. Для чорноземів звичайних та південних характерні виділення карбонатів кальцію у вигляді:

«дутиків»;

шарів мергелю та лучного вапна;

«журавчиків»;

+«білозірки».

163. На яких породах переважно утворюються чорноземи?

пролювій.

алювій.

+лесові породи.

флювіогляціальні відклади.

164. Який тип водного режиму має місце під час формування чорноземів?

промивний.

+непромивний.

випітний.

періодично-промивний.

165. Яка рослинна формація є головним фактором розвитку гумусово-акумулятивного процесу?

деревна.

мохово-лишайникова.

+трав’яна.

166. Які обмінно-увібрані катіони переважають у ґрунтовому колоїдному комплексі чорноземів?

H+, Fe3+.

+Ca2+, Mg2+.

Na+, K+, Mg2+.

167. Агротехнічні прийоми в чорноземній зоні повинні бути спрямовані на:

регулювання окисно-відновного режиму;

+збереження та поновлення кількості вологи в ґрунті;

запобігання вторинного засолення ґрунтів.

168. Реакція ґрунтового розчину, якою характеризуються чорноземи:

сильнокисла;

+нейтральна;

лужна;

середньокисла;

середньолужна.

169. Для чорноземів співвідношення СГК/СФК становить:

менше 0,6;

0,6-0,8;

0,8-1,0;

1,0-1,2;

+понад 1,2.

170. Чорноземи утворилися за:

промивного типу водного режиму;

+непромивного типу водного режиму;

мерзлотного типу водного режиму;

випітного типу водного режиму;

іригаційного типу водного режиму.

171. Найбільшу потужність (грубизну) гумусованого профілю має чорнозем:

південний;

звичайний;

+типовий;

опідзолений;

реградований.

172. Підтипи чорноземів поширені в зоні Лісостепу:

чорноземи звичайні і південні;

чорноземи опідзолені і звичайні;

+чорноземи опідзолені, вилугувані і типові;

чорноземи типові і південні.

173. Ґрунти, для яких є характерним гуматний тип гумусу:

+чорноземи типові;

чорноземи опідзолені;

ясно-сірі лісові;

червоноземи.

174. Для хімічної меліорації солонцюватих ґрунтів використовують:

вапно;

дефекат;

+гіпс.

175. Якою реакцією ґрунтового розчину характеризуються солонці?

кислою.

нейтральною.

+лужною.

176. Солонці мають реакцію ґрунтового розчину:

+лужну;

кислу;

нейтральну.

177. Який процес ґрунтотворення відбувається в умовах перезволоження та повного анаеробіозу?

солонцюватий.

гумусово-акумулятивний.

+болотний.

підзолистий.

178. В якій природній зоні на території України найбільш часто зустрічаються болотні ґрунти?

Лісостеп.

Степ.

+Полісся.

179. Тип водного режиму, що мають ґрунти болотного типу ґрунтотворення:

автоморфний;

напівгідроморфний;

+гідроморфний.