Рис. 2.19. Система критеріїв оцінювання психологічної готовності і стійкості особового складу до стрес-факторів сучасного бою
Примітка: * к –
Отже, підхід здійснюється з двох боків. З одного боку – комплексне кількісне оцінювання ефективності навчальної діяльності воїна під час бойової підготовки, а з другого – процес коригування отриманої оцінки за результатами його професійної діяльності на тій чи іншій посаді за призначенням та за результатами функціонування підрозділу (частини, з’єднання) в цілому.
Дані щодо результативності психологічної підготовки особового складу та ефективності технології формування їхньої психологічної готовності і стійкості та готовності неважко отримати, використовуючи розроблену систему критеріїв і спеціальну програму для ПК, наприклад, статистичного пакета для соціальних досліджень SPSS 10.0 for Windows. Таким чином можна проаналізувати дані щодо кожного воїна і зробити узагальнені висновки щодо цього процесу у цілому в підрозділі. З цих позицій ефективність нашої технології може бути проаналізована не лише за якісними, а й за кількісними показниками. При цьому процес покращення ефективності її функціонування набуде більш конкретного та керованого характеру.
Наше теоретико-методичне дослідження не ставить завдання розкрити зміст таких критеріїв, як: ступінь сформованості професійних, фізичних, морально-психологічних і ділових якостей, а також ступінь виконання ними вимог статутів ЗС України у повсякденній діяльності. Детальніше розкриємо складові і зміст таких критеріїв психологічної готовності та стійкості особового складу до дії стрес-факторів, як рівень сформованості компонентів психологічної готовності і стійкості у військовослужбовця, а також рівень продуктивності його діяльності у процесі бойової підготовки.
Одним із важливих показників інтегральної якості щодо формування у воїнів психологічної готовності і стійкості є рівень сформованості у них компонентів психологічної готовності і стійкості подолання стрес-факторів бою.
У межах інтегральної якості цей критерій можна представити за такими рівнями, які, в свою чергу, мають відповідні показники:
- рівень сформованості мотиваційного компонента психологічної готовності і стійкості (наявність структури професійних пріоритетів, ціннісних військово-професійних орієнтацій, наявність принципів морального контролю за власними діями, чіткий прояв стійкого інтересу до виконання завдання, спрямованість на кінцевий результат, прагнення особистого військово-професійного зростання, ставлення до командирів і товаришів по службі, наявність спонукальних особистих властивостей і потреб (честолюбство‚ бажання досягти успіху, самоактуалізація, самореалізація, самовираження тощо) щодо виконання завдання);
- рівень сформованості орієнтовно-мобілізаційного компонента психологічної готовності і стійкості (наявність знань і уявлень про шляхи ефективного виконання завдань, наявність комунікативних здібностей, наявність професійно важливих якостей особистості (ініціативності‚ рішучості‚ самовладання‚ здатності до ризику), розвиненість конструктивних здібностей (практичності‚ творчої активності‚ здатності приймати рішення і брати на себе відповідальність);
- рівень сформованості емоційно-вольового компонента психологічної готовності і стійкості (почуття відповідальності за прийняті рішення та результат своєї діяльності; гнучкість при вирішенні ситуаційних завдань; самоконтроль при вирішенні ситуаційних завдань; урівноваженість при вирішенні ситуаційних завдань; надійність при виконанні ситуаційного завдання; терпеливість при виконанні ситуаційного завдання; витривалість при виконанні ситуаційного завдання; активність при виконанні ситуаційного завдання; відсутність тремору (тремтіння); відсутність страху, переляку, тривоги, боязні; віри у свої сили; відсутність реакції на обстановку і команди; ейфорія (не відповідний об’єктивним умовам піднесений настрій); прояви гострих реактивних психозів (ступор, затьмарений стан свідомості, реакція нервового тику); прояви неврозів (неврастенія, істерія, невроз нав’язливих станів); відсутність прояву агресивності, гніву.
Український військовий психолог О.П. Макаревич у своєму навчально-методичному посібнику “Психологічна підготовка особистості до поведінки в складних ситуаціях” пропонує оцінювати ефективність застосування заходів системи психологічної підготовки особистості до поведінки у складних ситуаціях, використовуючи такі тести і методики:
1. Інтелектуальний потенціал особистості за прогресивними матрицями Равена (IQ), методикою кількісних відношень (КВ) та фактора В, фактора інтелекту за 16-факторним особистісним опитувальниом (ФОО) Раймонда Кеттела.
2. Лабільність (нестійкість) нервової системи (швидкість, з якою фізіологічна система реагує на подразнення і повертається у вихідне положення) за допомогою теппінг-тесту, який дає можливість визначати швидкість пропуску та обробки певної кількості інформації з метою прогнозування та діагностики дій особистості при пошуку варіантів вирішення поставлених завдань. Також цей тест дає змогу визначити потенційну психомоторну діяльність особистості впродовж певного терміну дії та поведінки.
3. Рівень емоційно-вольової стійкості воїна може вимірюватися за допомогою таких тестових методик:
- фактора С – емоційно-вольової стійкості, за 16 ФОО Р. Кеттела;
- фактора G – сили “Над – Я”, 16 ФОО Р. Кеттела;
- фактора Н – сміливості, за 16 ФОО Р. Кеттела;
- фактора Q2 – самостійності, за 16 ФОО Р. Кеттела;
- загального рівня тривожності за методикою Ж. Тейлора (Тр);
- особистісної (LT) та ситуативної (реактивної) тривожность (RT) – за тестом Спілберга-Ханіна.
4. Рівень мотивації досягнення успіху (Мд) та мотивації ухвалення (залежності) (Му), що дає змогу діагностувати та прогнозувати мотиваційну спрямованість діяльності особистості.
5. Рівень контролю власної поведінки Q3 та рівень напруженості-розслабленості Q4 за 16 ФОО Р. Кеттела тощо.
Одним із важливих показників інтегральної якості психологічної готовності і стійкості воїна до впливу стрес-факторів сучасного бою є рівень психологічної підготовленості військовослужбовця при виконанні нормативів і спеціальних вправ ПсП.
Оцінювання початкового рівня психологічної готовності і стійкості до ведення бойових дій необхідне для підготовки початкових даних до планування ПсП. Вони, у свою чергу, потрібні для визначення дозування рівня психічних навантажень особового складу в процесі занять із бойової та гуманітарної підготовки.
Поняття психологічної готовності і стійкості включає безліч компонентів. Їх послідовна діагностика можлива, але дуже витратна за часом і посильна тільки фахівцю-психологу з високим рівнем підготовки. Однак ефективність її оцінювання досягається формуванням експертної групи, які повинні мати базову психолого-педагогічну підготовленість. Окрім цього, нам необхідно знати не тільки індивідуальний рівень психологічної готовності і стійкості, але й рівень готовності підрозділу (групи, військового колективу), а це не просто сума індивідуальних показників. Тому для визначення початкового рівня психологічної готовності і стійкості як індивідуальної (кожного військовослужбовця), так і підрозділу, нами пропонується інтегральний показник (психологічна підготовленість військовослужбовця при виконанні нормативів і спеціальних вправ ПсП), який може слугувати індикатором властивості, що діагностується, зважаючи на результати діяльності військовослужбовців, при виконанні будь-яких нормативів навчально-бойової діяльності в умовах моделювання впливу психологічних чинників бою на їхню психіку. Контрольні заняття можуть бути плановими і позаплановими. У з’єднаннях і частинах з цією метою можуть використовуватися підсумкові заняття за певний період навчання або спеціально організовані заняття в плані підготовки до здачі підсумкової перевірки за рік тощо.
Виходячи з такого підходу, достовірний висновок про психологічну підготовленість військовослужбовців до діяльності в бойових умовах, у ситуаціях небезпеки можна зробити тільки за наслідками оцінки їх діяльності, що здійснюється ними при моделюванні різних чинників, характерних для бойової обстановки.
Як оцінювана береться навчально-бойова діяльність військовослужбовців із виконання контрольних завдань (нормативів, спеціальних вправ ПсП). Зіставляються результати виконання воїнами контрольних завдань у різних ступенях наближення до умов бою за психологічним змістом. Необхідність порівняння з діяльністю в нормальних умовах пояснюється можливістю віднесення помилок, що виникають через відсутність відповідних знань і навичок. Контрольні завдання складаються спеціально для кожного контингенту військовослужбовців (за видами і родами військ) з урахуванням завдань, що вирішуються ними в бойовій обстановці. Контрольні завдання повинні:
- відповідати вимогам керівних документів і програм бойової підготовки;
- зважати на специфіку професійної діяльності обстежуваних військовослужбовців і відповідати потрібному рівню підготовленості;
- ураховувати особливості різних видів бою (наступ, оборона, марш, зустрічний бій тощо);
- охоплювати (за можливістю) всі об’єктивно вірогідні варіанти бойових ситуацій.
При виконанні військовослужбовцями контрольних завдань фіксується час виконання дій, їх послідовність, точність, завершеність. Основним критерієм правильності дій є виконання поставленого завдання, збереження життя і здоров’я людей, збереження зброї і матеріальних цінностей.
Виконання контрольних завдань проводиться в два етапи, в послідовності, що найбільш сприяє моделюванню умов бою.
На першому етап, виконання контрольних завдань проводиться в нормальних умовах, без елементів ПсП: військовослужбовці знаходяться у звичній для них обстановці, їм надається достатній час для виконання завдань.
На другому етапі оцінки психологічної підготовленості особового складу виконання контрольних завдань здійснюється в умовах різного ступеня наближення до умов бойової обстановки за рівнем психічної напруженості, залежно від оцінюваного контингенту військовослужбовців за одним із двох варіантів:
1. Виконання завдання здійснюється в умовах впливу вторинних чинників бою.
2. Виконання завдання здійснюється в умовах комплексного впливу первинного і вторинних чинників бою.
Висновки про рівень психологічної підготовленості робляться на основі порівняння результатів виконання однотипних завдань підрозділом на кожному етапі.
Психологічну підготовленість підрозділу можна оцінювати як достатню, якщо оцінка підрозділу, отримана в умовах психічної напруженості,, не нижче “добре” і не нижче відповідної оцінки цього ж підрозділу в нормальних умовах.
Психологічну підготовленість слід вважати недостатньою, якщо обстежуваний підрозділ в умовах психічної напруженості отримав нижчу оцінку, ніж у нормальних умовах.
Якщо військовослужбовці в нормальних умовах отримали низькі оцінки (“незадовільно”), то рівень психологічної підготовленості оцінювати не можна через недостатній рівень спеціальних знань і навичок. Якщо військовослужбовці в умовах психічної напруженості отримали низькі оцінки, то рівень психологічної підготовленості є низьким.
Отже, психологічна підготовленість може оцінюватися як достатня лише в тому випадку, якщо її результатом є збереження заданих параметрів виконання діяльності в умовах психічної напруженості, що наближені до бойової обстановки.
Досягнутий рівень психологічної підготовленості військовослужбовців порівняно з первинним рівнем і є основним показником результативності процесу психологічної підготовки. Оцінювати результативність окремих заходів, направлених на формування психологічної готовності і стійкості військовослужбовців, недоцільно; для цього може бути використана й оцінка експертів.
Перевірка здатності того або іншого контингенту військовослужбовців виконувати певні види діяльності в умовах психічної напруженості, викликаної дією різних факторів бойової обстановки може бути здійснена тільки при майстерному їх моделюванні. Тоді психологічна підготовка планується на наступний рік навчання.
Визначення бойової підготовленості військовослужбовців робиться з метою:
- оцінки підготовленості військовослужбовців (підрозділів) до дій у бойовій обстановці;
- контролю якості проведення психологічної і бойової підготовки;
- виявлення військовослужбовців, не здатних, з будь-яких причин вирішувати поставлені завдання в бойовій обстановці й інших важких (екстремальних) ситуаціях.
Бойова підготовленість визначається у процесі проведення підсумкових перевірок, а також на планових і контрольних заняттях, навчаннях шляхом фіксації об’єктивних показників діяльності військовослужбовців в умовах дії змодельованих психологічних чинників бою. Під об’єктивними показниками діяльності розуміються її тимчасові, кількісні й якісні показники. Для створення необхідного рівня психічних навантажень на військовослужбовців в ході контрольного заняття при відпрацюванні нормативів, що перевіряються, використовується не менше трьох прийомів моделювання психологічних чинників бою для кожного військовослужбовця. Особливу увагу слід приділити відповідності дозувань психічних навантажень, що створюються на занятті, нормативним вимогам. При підготовці контрольного заняття відібрані для застосування прийоми моделювання психологічних чинників бою зводяться в єдину таблицю контролю.
На нашу думку, необхідно створити таку систему оцінювання психологічної підготовленості військовослужбовця до дій в умовах бою (екстремальних ситуацій), яка б відповідала методиці визначення оцінки на занятті з бойової підготовки.
Оцінка рівня підготовки військовослужбовця, сержанта-–командира відділення (екіпажу) і злагодженості відділення (екіпажу) виставляється на підставі вимог Програми бойової підготовки, дійсної методики і нормативів бойової підготовки СВ ЗС України. У навчально-методичному посібнику “Основи бойової підготовки військових частин (підрозділів) Сухопутних військ Збройних сил України” (м. Львів, 2009) подається така методика:
Оцінка за одиночну підготовку військовослужбовця визначається за трьома складовими: – оцінки за знання теорії, загальної оцінки за тактичні дії на навчальних місцях контрольної смуги і загальної оцінки за виконання нормативів і виводиться:
- “відмінно” – якщо всі три оцінки “відмінно”;
- “добре” – якщо всі три оцінки не нижче “добре”;
- “задовільно” – якщо всі три оцінки не нижче “задовільно”;
- “незадовільно” – якщо хоча б одна з оцінок „незадовільно“.
Критерієм визначення оцінок військовослужбовцю за тактичні дії на навчальних місцях є ступінь його навченості у виконанні нормативів і способів ведення бойових дій при відпрацюванні навчальних питань згідно з вимогами Бойового статуту.
Загальна оцінка за тактичні дії виводиться:
-“відмінно” – якщо прийоми, які відпрацьовуються, і способи виконані на 100%;
- “добре” – якщо вірно виконано не менше 90% прийомів і способів;
- “задовільно” – якщо вірно виконано не менше 70% прийомів і способів.
Загальна оцінка за виконання нормативів визначається з оцінок, отриманих за виконання кожного нормативу, і виводиться:
- “відмінно” – якщо більше половини нормативів, які перевіряються, виконані з оцінкою “відмінно”, а інші – “добре”;
- “добре” – якщо більш половини нормативів, які перевіряються, виконані з оцінкою не нижче “добре”, а інші – “задовільно”;
- “задовільно” – якщо з позитивною оцінкою виконані не менше 80% нормативів.
При перевірці злагодженості відділення (екіпажу) оцінка сержанту – командиру відділення (екіпажу) виставляється за знання вимог Бойового статуту і за вміння управляти відділенням (екіпажем) і визначається:
- “відмінно” – якщо сержант приймав обґрунтовані рішення і вчасно ставив завдання підлеглим, вірно ставив завдання на вогневе ураження цілей; твердо управляв відділенням (екіпажем) і його вогнем, вміло подавав команди;
- “добре” – якщо виконані вимоги для оцінки “відмінно”, але сержант допустив неточності при прийнятті рішення і постановці завдань, деякі команди подавалися з порушенням статутних вимог;
- “задовільно” - якщо сержант при прийнятті рішення і постановці завдань допустив ряд помилок, які призвели до втручання керівника заняття, завдання на вогневе ураження цілей ставив неточно, маневр у бою в окремих випадках не забезпечувався вогнем, нерішуче управляв відділенням (екіпажем) і вогнем;
- “незадовільно” – якщо рішення не відповідали поставленому завданню у сформованій обстановці і приймалися із запізненням, що призводило до несвоєчасної постановки завдання. При віддачі бойового наказу були упущені важливі питання, що негативно вплинули на виконання поставлених завдань; подані команди не сприяли вирішенню завдань.
Загальна оцінка за тактичні дії і виконання нормативів військовослужбовцем, відділенням (екіпажем) виводиться:
- “відмінно” – якщо не менше 100% військовослужбовців відділення (екіпажу) отримали позитивні оцінки, при цьому більше 50% військовослужбовців, у тому числі командир відділення, отримали оцінку “відмінно”;
- “добре” – якщо не менше 90% військовослужбовців отримали позитивні оцінки, при цьому не менше 50% військовослужбовців, у тому числі командир відділення, отримали оцінку не нижче “добре”;
- “задовільно” –якщо не менше 80% військовослужбовців, у тому числі командир відділення, отримали позитивні оцінки.
Оцінка за злагодженість відділення (екіпажу) виводиться із трьох оцінок: оцінки сержанта – командира відділення (екіпажу), загальної оцінки за виконання групових нормативів відділенням і загальної оцінки за тактичні дії та виконання одиночних нормативів солдатів, відділення (екіпажу):
- “відмінно” – якщо всі три оцінки “відмінно”;
- “добре” – якщо всі три оцінки не нижче “добре”;
-“задовільно” – якщо всі три оцінки не нижче “задовільно”;
-“незадовільно “ – якщо хоча б одна з оцінок незадовільна.
Що ж до висновків про оцінювання психологічної підготовленості підрозділів, то певних нормативів тут немає. Їх ще належить розробити. Зараз можна її визначати тільки за кількісними сумарними показниками кожного військовослужбовця. Можна припустити, що якщо в підрозділі більше 50% військовослужбовців не виконують норматив в ускладнених умовах, то вони обмежено готові до реальної бойової діяльності, а якщо понад 70% – то особовий склад не готовий повністю.
Провівши контрольні заняття, командир підрозділу або його заступники аналізують отримані результати і після цього вирішують наступні питання:
1. Розподіляють всіх військовослужбовців за чотирма групами: повністю готові; готові; не повністю готові; не готові.
Це необхідно для організації індивідуальної роботи і планування психологічних навантажень для цих військовослужбовців.
2. Визначають початковий рівень психологічної підготовленості підрозділу.
Окрім цього можуть проводитися заходи, пов’язані з комплектуванням екіпажів (розрахунків), відділень з урахуванням рівня індивідуальної готовності військовослужбовців.
Цілком зрозуміло, що проведення всіх описаних вище заходів вимагає зусиль з боку командирів (начальників) і матеріальних витрат. Але, попри це, дана робота все ж таки повинна проводитися, якщо ми хочемо дійсно грамотно проводити психологічну підготовку і мати по-справжньому боєздатні підрозділи.
Таким чином, доцільно визначати сформованість психологічної готовності і стійкості до впливу стрес-факторів екстремальної ситуації за трьома рівнями: