У цілому педагогічні технології класифікуються таким чином: технології навчання, виховання, розвитку.
Технології навчання можуть бути поділені на технології навчання і самонавчання.
Технологія навчання – це процес реалізації його змісту, передбаченого навчальними програмами, що є системою форм, методів, прийомів і засобів навчання, які забезпечують ефективне досягнення поставлених цілей.
Підготовка до кожного заняття вимагає від його керівника напруженої праці і припускає створення саме технології. У свою чергу, створення технології проведення заняття пов’язане з певною послідовністю дій, яку можна представити у вигляді наступного алгоритму.
Аналіз змісту навчання:
1. Аналіз і формулювання навчально-виховних цілей. При цьому повинні аналізуватися як кінцева мета військово-педагогічного процесу, так і цілі конкретного заняття.
2. Вибір концепції навчання, яка служитиме основою організації навчальних дій у процесі заняття.
3. Власне створення технології навчання. Даний етап включає певну послідовність дій:
- організацію навчального матеріалу (його відбір, структуризація; підбір аргументів, доказів, прикладів, визначення задач і завдань з формування навичок і вмінь);
- вибір форми проведення заняття;
- вибір найраціональніших методів навчання, які використовуватимуться на занятті;
- обрання засобів навчання і навчально-лабораторного устаткування (підручників, наочної допомоги, устаткування, технічних засобів навчання тощо);
- вибір прийомів активізації пізнавальної діяльності воїнів.
Згідно з класифікацією розглянемо приклад формування технології проведення навчального заняття.
Початковий етап характеризується необхідністю проаналізувати зміст навчання, передбаченого документами з організації навчальної роботи. На основі отриманих висновків проводиться визначення цілей, яким необхідно надати пріоритет в освітньому процесі. Відповідно до певної мети здійснюється дидактична обробка змісту, що забезпечує їх досягнення в сукупності або завдяки пріоритетній реалізації однієї з них.
Перераховані дані складають основу технології, що розробляється. Безпосередньо сам технологічний процес, що розробляється, включає: організацію навчального матеріалу, вибір виду і форми проведення заняття, вибір методів, засобів навчання і навчально-матеріальної бази.
Таким чином, технологія навчання – це система заходів з організації і здійснення процесу навчання, що передбачає певну послідовність дій із досягнення визначеної мети. Її характеризують наступні параметри:
- цілі навчання повинні бути конкретні і вимірювані;
- операції відтворні (вірогідність реалізації технології керівником заняття повинна бути високою, інші педагоги можуть оволодіти цим набором операцій і успішно їх використовувати);
- операції виступають як закінчений процес з досягнення мети;
- суб’єктивізм педагога зведений до мінімуму.
Свобода того, хто навчається, можлива в тому діапазоні дій, який забезпечує наближення до цілей. Оскільки на реалізацію технології впливає безліч змінних, пов’язаних із психологічними особливостями (характер, темперамент, якості тощо) педагогів і тих, що навчаються, умовами, в яких здійснюється навчання і виховання, творчістю педагога, що не може та і не повинно бути виключено. Все це передбачається в будь-якій технології як на стадії її створення, так і при її реалізації.
Технології навчання можна класифікувати:
- за об’єктами дії (навчання солдатів, курсантів, слухачів, професійна перепідготовка і підвищення кваліфікації в системі додаткової професійної освіти тощо);
- за наочним середовищем (для предметів бойової підготовки, навчальних дисциплін);
- за засобами навчання (відеотехнічні, інформаційні, проблемно-діяльнісні, рефлексії тощо);
- за організацією навчальної діяльності (індивідуальні, групові, колективні, змішані);
- за методичними завданнями (технологія навчання одного предмета бойової підготовки, одного розділу дисципліни, однієї теми, одного виду навчального заняття (одного навчального питання), одного методу, застосування одного засобу тощо);
- за інноваційною технологією (проектні, розвиваюче навчання, комп’ютерні, дистанційного навчання, мультимедіа, модульні, інтегральні, графічного ущільнення інформації тощо).
Прогрес постійно вносить свої корективи, у тому числі і в освітню діяльність. Новостворювані форми, методи, засоби навчання, елементи навчально-матеріальної бази мають потенційні можливості покращення ефективності й якості підготовки фахівців. Подібні новації визначили новий вигляд технологій навчання – інноваційні.
Інновацією в педагогіці вважається розробка, створення і впровадження різного виду нововведень і нововведень, що породжують істотні або значні зміни якісних параметрів освітнього процесу.
Якісні параметри при цьому можуть відрізнятися залежно від типів педагогічної інновації, які бувають такими, що модернізують, і такими, що реформують. У першому випадку це – вдосконалення освітнього процесу завдяки поліпшенню якісних параметрів існуючих елементів технології, а в другому – за допомогою нововведень, що корінним чином змінюють систему проведення навчального заняття.
Інноваційні технології навчання порівняно із традиційними дозволяють підвищити якість і ефективність освітнього процесу відповідно до параметрів, структурних елементів системи управління, що характеризуються, цілей навчання, рольових позицій і функцій педагога і того, хто навчається, – специфікою організації навчальної діяльності, формами навчальних взаємодій.
Розробляючи або застосовуючи вже випробувані технології навчання в системі вищої військово-професійної освіти, слід виходити з того, що освітній процес повинен будуватися так, щоб майбутні військові фахівці самостійно вчилися набувати знань, умінь і навичок, формували у себе цілісну психологічну структуру майбутньої професійної діяльності.
Далі розглянемо основні інноваційні технології навчання.
Проектні технології навчання
Основою проектних технологій виступає творча діяльність тих, хто навчається, у процесі проведення наукових досліджень, вирішення науково-технічних завдань, розробки конкретних проектів тощо. База таких технологій – особистісно-діяльнісний підхід, відповідно до якого освіта є не тільки засвоєнням знань, але і способом такого засвоєння, розвитком пізнавальних сил і творчого потенціалу тих, хто навчається.
У проектній системі на перше місце виходить діяльність (розробка проектів, вирішення різних актуальних завдань дослідницького характеру) і особа, що навчається, акцентується її персональна відповідальність за результати своїх розробок, реалізацію проектів.
Знання, уміння і навички в такій системі розглядаються не як мета навчання, а як засіб розвитку того, хто навчається, формування методологічного стилю мислення. Як основна мета, на перший план висувається завдання розвитку особистості, підготовка до функціонування, життєдіяльності в умовах технологічного суспільства. Дана мета реалізується розвитком здібностей і набуттям практичного досвіду самоосвіти, творчої професійної діяльності, виховання особистої відповідальності за створені й упроваджені реальні проекти в навчальні і життєві ситуації.
У даній технологічній моделі істотно змінюється зміст навчання. На відміну від формалізованої системи знань, що надаються в готовій формі у традиційних освітніх технологіях, при реалізації проектного підходу замість заучування теорій, законів і формул особлива увага приділяється розвитку вміння вирішувати всілякі теоретичні та практичні завдання і проблеми. На перше місце висуваються процеси проектування, моделювання, дослідження і конструювання різних об’єктів, процесів. В цьому випадку знання систематизуються і структуруються відповідно до ієрархії пізнаваних об’єктів, процесів. Той, хто навчається, повинен мати до них відкритий доступ через базу даних або довідник, підручник і засвоювати їх у контексті процесів проектування, моделювання, конструювання або дослідження. Структура надання навчальної інформації повинна бути такою, щоб той, хто навчається, зміг прослідкувати історію походження цього знання, причому не тільки у хронологічній послідовності, але й як підсумок вирішення протиріч. Таким чином, у даній моделі знання стають не стільки об’єктом, скільки засобом розвитку особистості.
На відміну від традиційних технологій із домінуванням заучування, на ефективність якого впливають зміст, форма, складність, актуальність, об’єм навчального матеріалу, в проектних моделях основним механізмом служить мимовільне запам’ятовування, що дозволяє у поєднанні з практичною діяльністю отримати міцніші, добре структуровані знання. Крім того, проектна технологія підвищує ступінь усвідомлення навчального матеріалу за рахунок чіткості, конкретності і мінімальності постановки кожного проектного завдання.
Форма навчального матеріалу може істотно відрізнятися від традиційної дидактичної і бути квазіреальним (начебто реальним) об’єктом і процесом, відтвореним у спеціальному комп’ютерному середовищі, що істотно підвищує наочність уявлення.
Зазвичай складність навчального матеріалу орієнтована на того, хто посередньо навчається. Пропоноване освітнє середовище надає можливість кожному на реальному фрагменті пізнання самому встановити власний рівень складності, що створює умови для реалізації моделі повного засвоєння навчальної інформації. Власне, структура матеріалу істотно відрізняється від традиційної формальною, зумовленою логікою відповідної науки. У проектних моделях зв’язок у навчальному матеріалі встановлюється згідно з принципами ієрархії матеріального світу, логікою здорового глузду. Розгортання системи понять відбувається в динаміці проектної діяльності.
У подібних технологіях змінюється і роль викладача. Він перестає бути “одноосібним зберігачем істини і знань”, із наставника перетворюється в керівника проекту, колегу, консультанта. В цьому випадку на зміну авторитарній педагогіці приходять принципи співпраці і підтримки, які органічно вписуються в дану технологічну модель.