Зміст і організація навчального процесу у ЗС України головною формою навчання воїнів передбачають, передусім, колективну форму роботи. Основними формами групового навчання є групові заняття і вправи.
Групові заняття – це форма навчальних занять, за якої військовий педагог пояснювально-лекційним методом викладає новий навчальний матеріал, методом опитування контролює засвоєння матеріалу тими, хто навчається, домагається його закріплення, методом творчих і конкретних рекомендацій спрямовує самостійну роботу воїнів.
Групові вправи використовуються під час вивчення оперативно-тактичних, тактичних і тактико-спеціальних дисциплін. Вони проводяться у вигляді тактичних (тактико-спеціальних) занять і навчань, командно-штабних навчань і воєнних (воєнно-спеціальних) ігор тощо.
Отже, основними організаційними формами навчання військовослужбовців є групові заняття і вправи, під час проведення яких відбувається оволодіння певною сукупністю теоретичних знань та їх поглиблення, формування практичних навичок і вмінь, удосконалення індивідуальної та колективної бойової майстерності. Враховуючи особливості бойової діяльності військовослужбовців, військовий педагог повинен особливу увагу приділяти груповим вправам, які формують військову майстерність, сприяють її вдосконаленню, загартовують емоційно-вольову сферу особистості військовослужбовця.
За характером керування навчальною діяльністю тих, хто навчається, відокремлюють заняття під керівництвом військового педагога і самостійну роботу. Формування всебічно і гармонійно розвинутої та творчої особистості воїна відбувається як під впливом організованого навчально-виховного процесу, так і завдяки індивідуальним намаганням самих воїнів. Ніхто не може отримати знання просто так, їх можна отримати тільки завдяки власним зусиллям. Тому актуальними є слова В. Лібкнехта про те, що до знань немає проторованих шляхів: тут необхідно кожному самому працювати і підніматися вгору, яким би добрим не був дороговказ. Цю ж думку підтримував Л.М. Толстой, коли він підкреслював те, що знання є тільки тоді знаннями, коли вони набуті зусиллями власного мислення, а не за допомогою пам’яті. Тому військові педагоги мають більше уваги звертати на організаційні засади самостійної роботи воїнів, опрацювання і вдосконалення методики.
Рис. 2.16. Самостійна підготовка офіцерів
Організація самостійної роботи (рис. 2.16) військовослужбовців та її тривалість є гарантованим розпорядком дня військової частини. Зміст і тривалість самостійної роботи воїнів відбиваються в розкладі занять роти на тиждень. Тому вона є інтегральною частиною військово-дидактичного процесу і водночас його важливим доповненням. Самостійна робота − це основний вид оволодіння матеріалом у вільний від навчальних занять час для більшості воїнів, які мають навички та уміння самостійної роботи над літературою, зразками бойової техніки і озброєння. Головною метою цієї роботи є забезпечення умов для поглиблення знань, вдосконалення практичних навичок і вмінь, отриманих під час планових занять. Безумовно, про ефективність самостійної роботи можна говорити лише тоді, коли воїни займаються добровільно, ця робота стає для них внутрішньою потребою і реалізується з певним почуттям відповідальності.
Отже, ефективність самостійної роботи визначається, в першу чергу, особистим фактором, тобто здібностями, мотивацією, навичками й уміннями самостійної роботи, активністю, свідомістю, відповідальністю об’єктів навчання та їх прагненням до самовдосконалення.
Також для ефективності цієї роботи від військових педагогів вимагається створення організаційно-матеріальних умов для її здійснення. Воїнів необхідно забезпечити відповідною літературою, порадниками, зразками бойової техніки та озброєння, методично правильно оформленими приміщеннями.
Однією з важливих умов цих заходів є їх методичне забезпечення з боку військових педагогів. Воно має включати методичні розробки та вказівки до опрацювання певних тем, визначення конкретних завдань до самостійної роботи під час класних занять, надання кваліфікованої допомоги воїнам під час опрацювання навчальних питань, навчання практиці самостійної роботи над навчальною літературою, занотовування матеріалу, що вивчається, тощо. Наприклад, зміст постановки завдань на самостійну роботу під час класних занять включає:
- ясне, чітке і докладне визначення мети та змісту самостійної роботи над даною темою;
- чітке визначення зв’язку матеріалу, що вивчається, з попереднім і підкреслення його значення для майбутньої навчальної діяльності;
- зацікавлення воїнів матеріалом, що вивчається, і спонукання до активної і свідомої роботи;
- відповідність змісту завдань розумовим і фізичним здібностям тих, хто навчається, і сприяння їх подальшому розвитку тощо.
Існують різні варіанти організації самостійної роботи воїнів. У підрозділах, де воїни мають переважно однаковий рівень розумових здібностей, самостійну роботу можна організовувати шляхом самостійного вивчення літератури і записування важливих моментів матеріалу, що вивчається. Від військових педагогів вимагається тільки забезпечення необхідних умов для її здійснення і надання кваліфікованої консультації та допомоги.
Через те, що воїни мають різний рівень розумових здібностей, освіти, розвитку навичок і вмінь самостійної роботи, можна запропонувати організувати їх самостійну роботу в малих групах по 2 – 5 осіб, де вони можуть займатися, виходячи, по-перше, з рівня опанування навчальним матеріалом, по-друге, з урахування індивідуально-психологічних особливостей кожного з них, по-третє, завдання колективного темпу навчальної діяльності. Роботою таких груп повинен керувати особисто командир взводу, його заступник або спеціально призначені офіцери. Результати роботи таких груп можна розглядати й аналізувати шляхом дискусій.
Предметом особливої уваги військових педагогів повинні бути ті воїни, які мають слабкі навички та вміння самостійної роботи з літературою. Таким воїнам необхідна особлива допомога та консультації. До них можна прикріпити тих воїнів, які мають гарні успіхи в навчанні та добре опанували методику самостійної роботи.
Організовуючи і здійснюючи самостійну роботу воїнів, не можна забувати про постійний контроль за її ходом і об’єктивну оцінку її результатів. Змістовний і об’єктивний контроль дисциплінує воїнів, сприяє ефективному використанню часу на самостійну роботу, підвищенню її результатів. Водночас такий контроль повинен вчити воїнів практиці самооцінки і самоконтролю.
Кожна сумлінна робота потребує заохочення. Тому військовий педагог має вміло використовувати дисциплінарну практику для об’єктивної оцінки результатів самостійної роботи воїнів і підвищення її ефективності.
Суттєвий вплив на перебіг і результати самостійної роботи воїнів справляє відповідна організація відпочинку воїнів. Наприклад, не виправдовують себе ті самостійні заняття, які організуються під час сну воїнів. По-перше, головний мозок воїна у будь-якому разі вимагає необхідної кількості часу на відпочинок, під час якого в ньому відбуваються відповідні фізіологічні реакції. По-друге, такі заходи не сприяють формуванню позитивної мотивації до самостійної навчально-пізнавальної діяльності, а навпаки, гальмують її. Взагалі з метою поліпшення роботи психіки воїна необхідно чергувати різні види його діяльності.
Таким чином, форма організації навчання військовослужбовців є важливою дидактичною проблемою, яка справляє безпосередній вплив на результативний компонент процесу навчання. Вона тісно пов’язана з методами і засобами навчання, тому що кінцевий результат навчання воїнів визначається комплексом дидактичних умов, серед яких важливе місце посідають організаційні форми навчання, які характеризують зовнішній бік військово-дидактичного процесу і тісно пов’язані з кількістю суб’єктів навчання, часом і місцем проведення та порядком його організації.
Форми навчання безперервно вдосконалюються, з’являються нові різновиди. Необхідно зауважити, що вони використовуються у тісному зв’язку з методами навчання. Така сукупність і визначає вид заняття.