Інші форми проведення занять із використанням аналізу конкретних ситуацій.
Розбір чи метод інцидентів (латин. incidens – який трапляється, неприємний випадок, непорозуміння) спрямовано на вдосконалення умінь командирів підрозділів та інших посадових осіб, з одного боку, прийняти обґрунтоване рішення в умовах нестачі інформації, а з іншого – раціонально зібрати і використати необхідну для цього інформацію. Цей метод широко застосовується під час проведення занять з тактичної та тактико-спеціальної підготовки. Він вимагає швидкого збирання додаткової інформації, її аналізу і прийняття рішення. Отже, воїни замість повної інформації отримують від керівника заняття (інструктора) лише коротке повідомлення про інцидент. Це повідомлення може бути письмовим або усним. Але цього вкрай недостатньо для прийняття обґрунтованого рішення. Воїни змушені шукати додаткову інформацію, яку вони також можуть отримати у педагога, ставлячи йому відповідні запитання.
Отримавши необхідну і достатню, на їх думку, інформацію, воїни можуть проаналізувати інцидент у невеликих (три-п’ять осіб) підгрупах, прийняти відповідне рішення і винести його на загальну дискусію у навчальній групі (підрозділі).
Відомо, що вміння ставити правильні й обґрунтовані додаткові запитання, щоб отримати на них суттєві відповіді, – це велике мистецтво. Тому військовий педагог має вчити воїнів правильно й обґрунтовано формулювати запитання і вміло добирати необхідну інформацію. З цією метою він може провести це заняття у таких формах (з погляду його організації).
1. Кожне питання для додаткової інформації обговорюється воїнами, і тільки після цього приймається рішення про його необхідність для розв’язання проблеми-інциденту.
2. Кожна мала підгрупа отримує всю інформацію, яку вона замовляла. А під час загальної дискусії оцінюється уміння використати цю інформацію.
3. Виконується якісна “оцінка” (у балах) замовленої інформації для порівняння її цінності щодо прийнятого рішення (теж у балах). При цьому вартість інформації заздалегідь обговорюється, а оцінюють її воїни колективно. Це, по-перше, формує мотивацію учіння, по-друге, вчить воїнів замовляти необхідну інформацію.
Метод інцидентів рекомендується широко застосовувати під час навчання курсантів старших курсів військових навчальних закладів, коледжів сержантів. У певних ситуаціях його можна використати під час занять з офіцерським складом. Основна перевага цього методу полягає в тому, що він забезпечує добрі результати у формуванні навичок і вмінь самостійного збирання інформації, стислого й однозначного формулювання запитань, виявлення основних причин виникнення інцидентів та евентуальних (латн. eventus – випадок, що можливий за певних умов, обставин) шляхів їх розв’язання. За допомогою цього методу можна переконати воїнів у тому, що часто та сама інформація може привести до різних висновків залежно від попереднього досвіду, рівня військово-професійних знань, навичок і умінь учасників цього заняття.
Водночас поряд з вищезазначеними методами все більше застосування у процесі навчання військовослужбовців знаходить метод конфліктів. Від офіцерів та сержантів, які використовують цей метод, вимагається уміння виділити з конкретної військової практики такі конфліктні ситуації, які мають суттєве значення у життєдіяльності військ і можуть стати змістовним предметом дискусії на занятті. Дидактично-виховна цінність цього методу полягає, головне, у тому, що він сприяє навчанню воїнів на конкретних життєвих прикладах шляхом їх всебічного аналізу і прийняття обґрунтованого рішення. Через те він має набути поширення під час проведення занять з соціально-гуманітарних і психолого-педагогічних наук. За його допомогою можна вчити воїнів розв’язувати проблеми, які взято із життя підрозділів і штабів, в обмежений проміжок часу і за відсутності достатньої інформації для їх аналізу. Він також вчить їх відповідальності та формує її під час прийняття рішень щодо різноманітних людських проблем.
Метод “лабіринту дій” передбачає отримання тими, хто навчається, великої кількості однакової інформації. Це може бути докладний опис складного інциденту або ситуаційного завдання. Серед цієї інформації можуть бути як необхідні, так і побічні відомості, які не мають ніякого відношення до розв’язання навчальної проблеми, або не входять до компетенції цієї посадової особи.
Кожен воїн повинен окремо з’ясувати цю різноманітну інформацію, адресувати її до відповідних виконавців, накласти резолюцію там, де це необхідно. Але, окрім цього, йому необхідно на основі розрізненої інформації з вивчених документів формувати чітке уявлення про ситуацію, яка склалася на цьому об’єкті, зробити висновки і прийняти всебічно обґрунтоване рішення з метою знаходження правильного виходу з складної ситуації.
Отже, цей метод вдосконалює уміння працювати із різноманітною інформацією в умовах обмеженої її кількості та часу, формує навички й вміння правильно оцінити обстановку, вибрати обґрунтовану лінію поведінки, прийняти правильне і своєчасне рішення.
Існують й інші різновиди аналізу конкретної ситуації. Наприклад, метод послідовних ситуацій, який складається з певної сукупності кількох взаємозалежних і взаємозв’язаних інцидентів, конфліктів і лабіринту дій. Безумовно, проведення цього заняття потребує високої педагогічної майстерності від педагога і наявності професійних навичок у тих, хто навчається. Це комплексний різновид аналізу конкретної ситуації, який передбачає опанування воїнами спочатку більш простих різновидів аналізу конкретної ситуації, а тільки згодом – перехід до нього.
Мозкова атака. Цей метод виник у 30-ті роки ХХ ст. як спосіб колективного генерування нових ідей. Своє походження термін веде з англійського слова brainstorming, що в дослівному перекладі означає “мозковий штурм”. Деякі дослідники цей метод визначають як “банк ідей”.
Отже, він ґрунтується на груповому формуванні ідеї вирішення якого задачі. Група, перед якою воно ставиться, повинна генерувати якомога більше нових ідей, інколи абсолютно несподіваних, що сприяє створенню атмосфери невимушеності, вільності, змагальності та співробітництва. Заохочується будь-яка пропозиція, думка, ідея, забороняється критика і насмішки щодо них. Тільки після збирання всіх пропозицій починається їх оцінка. Зміст оцінки полягає у всебічному й об’єктивному аналізі всіх пропозицій і виборі найоптимальнішої з них. Методика мозкової атаки сприяє розв’язанню різноманітних проблем життєдіяльності військ. Практично немає сфери, де за допомогою цього методу не можна було б розв’язати будь-яку складну проблему з метою навчання особового складу. Оптимальна кількість учасників для такого обговорення – 10 осіб. Однак доцільно його використовувати і в тих групах, де кількість учасників є більшою. У цьому разі слід чіткіше розробляти методику цього заняття. Тих воїнів, які безпосередньо не беруть участі в генеруванні нових ідей, слід використати як експертів, спостерігачів та в інших ролях.
Методика мозкової атаки складається з кількох етапів. Зміст першого етапу становить формулювання проблеми, яку необхідно розв’язати; обґрунтування основних завдань для пошуку рішення; визначення умов групової роботи; встановлення основних правил пошуку рішення і поведінки під час мозкової атаки; формування кількох робочих груп у складі трьох-п’яти осіб і визначення їм завдання (розробка критеріїв оцінки і відбору найкращих ідей).
Тренувальний етап спрямовано на формування навичок швидкого пошуку відповіді на запитання, визволення творчості та ініціативи в учасників заняття, розвитку почуття співробітництва, невимушеності, створення атмосфери змагальності та зняття “психологічних бар’єрів”.
Третій етап – “штурм” визначеної проблеми. Попередньо ще раз уточнюються проблеми і завдання та нагадуються правила гри і поведінки, конкретизуються завдання учасників заняття (наприклад, експертної групи, спостерігачів, опонентів).
Генерування ідей починається одночасно в усіх робочих групах і продовжується до повного їх вичерпання. Кожна робоча група має власних експертів (також можуть бути і спостерігачі, якщо чисельність навчальної групи це дозволяє), які чітко фіксують всі ідеї, що виникають у групі.
Зміст четвертого етапу становлять оцінка і відбір оптимальних ідей експертами. Вони цю роботу здійснюють на основі попередньо опрацьованих критеріїв оцінки висунутих ідей. Робочі групи в цей час відпочивають.
На заключному етапі відбувається повідомлення про результати мозкової атаки, обговорення результатів роботи робочих груп, оцінка найкращих ідей та їх обґрунтування, публічний захист оптимального варіанта розв’язання проблеми. Після цього ухвалюється колективний варіант рішення і даються рекомендації щодо впровадження найкращої ідеї у військову практику.
Метод „ круглого столу “. Дослідження свідчать, що до 40% коефіцієнта корисних дій від різних симпозіумів, семінарів, конференцій спеціалісти отримують під час неформального спілкування в кулуарах. Ефект цього спілкування можна підвищити, надаючи їм організованого характеру у вигляді тематичних дискусій, тобто „круглого столу“.
Метод „круглого столу“ як активний дидактичний метод використовується, як правило, для проведення міждисциплінарних занять з метою обговорення складних теоретичних проблем і обміну досвідом. Для аналізу формулюється тема, яка має неоднозначне тлумачення, і тому існує необхідність її аналізу й обґрунтування в різноманітних аспектах: політичних, економічних, психологічних, педагогічних, юридичних або правових, тактичних тощо. На це заняття запрошуються певні компетентні особи: командири вищого рівня, спеціалісти різних галузей знань тощо.
Воїни заздалегідь готують доповіді, реферати та виступи. На занятті відбувається їх заслуховування. Після цього починається їх обговорення, аналіз, коментування, обмін думками. Щоб створити сприятливі умови для активної участі всіх воїнів у цьому процесі, педагогу слід дотримуватися рекомендацій, які стосуються проведення дискусії. Також широко можна застосовувати технічні засоби наочності, матеріали з періодичної преси, схеми, наочні приклади тощо.
Завдання керівника заняття полягає в тому, щоб спрямувати дискусію в необхідне русло, вміло поєднуючи між собою різні погляди щодо предмета дискусії, звертаючи особливу увагу на суттєві аспекти проблеми, що вивчається, але й не гальмуючи полемічних виступів військовослужбовців. Він має забезпечити змістовний і всебічний аналіз проблеми, намагаючись уникати поверхового обговорення. У своєму заключному виступі він узагальнює колективну думку і визначає основні напрямки самостійної роботи військовослужбовців над проблемою, що аналізується.
Також можуть проводитися навчальні „круглі столи“, коли є необхідність розгляду важливої і суперечливої проблеми в межах одного предмета. У цьому разі також запрошуються спеціалісти у галузі цієї проблеми.