Методи контролю і самоконтролю
Остання група методів навчання, які є складовим елементом процесу навчання, – це методи контролю і самоконтролю. Наявність цієї групи є обов’язковою, тому що вона дає досить повну картину всього процесу навчання військовослужбовців, сприяє виявленню рівня дійсних досягнень воїнів у навчанні, з’ясуванню недоліків цього процесу і шляхів їх подолання, внесення певних необхідних коректив у цей процес, надає військово-дидактичному процесу логічно, змістовно, організаційно і методично завершеного вигляду. Глибока характеристика основних видів контролю і самоконтролю надається у підрозділі 2.5 нашого посібника.
Отже, ми охарактеризували такі традиційні методи навчання:
1. Усне викладання навчального матеріалу.
2. Обговорення навчального матеріалу.
3. Показ.
4. Практичні методи.
5. Самостійна робота тих, хто навчається.
6. Методи контролю та самоконтролю в навчанні.
Таким чином, офіцери (сержанти) мають достатньо міцний арсенал як загальних, так і специфічних методів навчання військовослужбовців. Під час їх використання необхідно враховувати психолого-педагогічні закономірності процесу навчання воїнів, характер і зміст бойової та гуманітарної підготовки й конкретного предмета, сучасні організаційні, методологічні та методичні вимоги до організації та здійснення військово-дидактичного процесу, конкретні вимоги до підготовки відповідних військових підрозділів і фахівців, наявність дидактичної інфраструктури у військовій частині, рівень підготовленості суб’єктів навчання та інші об’єктивні та суб’єктивні умови. Зрозуміло, ніякий окремо взятий метод не розв’язує всіх проблем, якщо не використовується творчо, у взаємозв’язку з іншими методами, з урахуванням конкретних суб’єктивних та об’єктивних законів та закономірностей організації цього складного і змістовного соціально-педагогічного процесу.
Отже, традиційні методи навчання військовослужбовців характеризують змістовно-процесуальний чи внутрішній бік процесу навчання, а зовнішній організаційний бік визначають форми навчання.
2.4.2. Активні методи навчання військовослужбовців: класифікація та характеристика
У цьому навчальному посібнику ми акумулювали сучасні інноваційні форми та методи навчання, які застосовуються при організації навчання військовослужбовців різних категорій. Розглянемо детально активні методи навчання військовослужбовців, їх класифікацію та характеристику.
За визначенням професора В.В. Ягупова, активні методи навчання – це сукупність прийомів і способів психолого-педагогічного впливу на об’єкти (суб’єкти) навчання, які порівняно з традиційними методами навчання у першу чергу спрямовані на розвиток у них творчого самостійного мислення, активізацію навчально-пізнавальної діяльності, формування незвичних навичок та вмінь нестандартного розв’язання військово-професійних проблем і вдосконалення навичок професійного спілкування.
Основними факторами, які сприяють такому ставленню об’єктів (суб’єктів) навчання до військово-дидактичного процесу і його результатів, є: професійний інтерес, творчий характер навчально-пізнавальної діяльності, ігровий характер занять, емоційність, проблемність (рис. 2.11).
Професійний інтерес має бути головним мотивом активізації навчальної діяльності тих, хто навчається. Його необхідно враховувати ще на етапі формування змісту підготовки різних категорій військовослужбовців і передусім під час добору матеріалу до конкретного заняття.
Творчий характер будь-якої діяльності, у тому числі й навчальної, спонукає до активного самостійного пошуку нових знань. Цьому сприяє проблемний характер навчального заняття, який передбачає дослідження під час заняття певної навчальної проблеми.
Змагальність у будь-якій діяльності є міцним стимулом досягнення значних успіхів. Головним тут є не оцінка, а активна участь у дослідженні навчальних проблем і обговоренні його результатів.
Ігровий характер навчальної діяльності водночас включає в себе як фактор професійного інтересу, так і фактор змагальності. Однак поряд з цим фактором він сам є ефективним мотиваційним механізмом розумової активності тих, хто навчається.
 |