Наочні методи навчання
Психолого-педагогічні експерименти довели, що 87% інформації людина отримує за допомогою зорових відчуттів, а 9% – за допомогою слуху. З того, що людина бачить, запам’ятовується до 40%, з того, що чує, – 20%, а з того, що водночас бачить і чує, – 50-80%. Із прочитаної інформації запам’ятовується 10%, також до 20% із почутої інформації, а коли ці процеси відбуваються одночасно – 30-50%. Якщо застосовуються аудіовізуальні засоби, то в пам’яті учасників процесу навчання залишається 50% переказаної інформації, а час навчання скорочується на 20-40%. Додамо, що 70% інформації засвоюється, коли ми її проговорюємо, а того, що говоримо і робимо, – 90%!
Цих прикладів достатньо, щоб у бойовій та гуманітарній підготовці одночасно зі словесними методами використовувати наочні, тобто такі, які, спираючись на різноманітні способи спостереження процесів, явищ, предметів і дій, впливають на зорові рецептори. Їх значення є настільки суттєвим, тому що наочне пізнання генетично випереджає словесне.
Серед наочних методів у навчанні військовослужбовців найчастіше застосовується метод показу, в основі якого знаходяться ілюстрація і демонстрація. Показ – це навчальний метод, що є сукупністю прийомів, дій і засобів, за допомогою яких у воїнів створюється наочний образ предмета, що вивчається, формується конкретне уявлення про нього. Цей метод практично використовується під час проведення майже усіх видів занять, незалежно від їх змісту і методики. За його допомогою реалізується принцип наочності навчання військовослужбовців.
Розрізняються два види показу: ілюстрація і демонстрація. Перший характеризується як допоміжний при словесному методі, його значення полягає в тому, щоб яскравіше підкреслити думку військового педагога. Засоби ілюстрування – це різноманітні картини, плакати, схеми, таблиці, умовні моделі, муляжі, карти, малюнки на дошці. Головна їх властивість – це нерухомість. Вони мають “оживати” в розповіді педагога.
Демонстрація характеризується рухомістю засобу показу. Це можуть бути: певна діюча модель бойової техніки або зброї; навчальний кінофільм чи його фрагменти; навчальна телепрограма, комп’ютерна навчальна програма; технічний пристрій; комп’ютерний показ та ін. У вищих військових навчальних закладах комп’ютери надають можливість моделювати будь-який процес або ситуацію, вибирати найоптимальніші варіанти розв’язання навчальної проблеми і, відповідно, значно розширюють можливості наочних методів навчання. У демонстрації – менше елементів супроводу, а більше самостійного значення натурального експоната, тому вона сприймається більш ефективно, ніж ілюстрація.
Змістовий компонент процесу навчання військовослужбовців і його характер створюють, по-перше, сприятливі можливості для використання наочних методів, і, по-друге, передбачають широке їх застосування. Предметом показу можуть бути: різні елементи або в цілому сучасне поле бою; місце проведення спеціальних і тактико-спеціальних занять; певні види бойової техніки та зброї; оглядові таблиці та схеми; предмети мистецтва та ін. Змістом цього показу, звичайно, є демонстрація різноманітних дій під час бойової та гуманітарної підготовки і способів їх виконання. Такий показ створює у воїнів реальне уявлення про майбутні навчальні та інші дії і, відповідно, допомагає психічному загартовуванню їх емоційно-вольової сфери та формує мотивацію навчально-пізнавальної діяльності. Після такого методичного обґрунтованого показу воїни значно швидше пристосовуються до важких умов військової служби та бойової підготовки, впевнено діють в умовах полігона і підвищеної бойової готовності.
У навчанні військовослужбовців показ можна використовувати і як окремий метод навчання (наприклад, показ бойової техніки та зброї військової частини, заняття в музеях, лабораторіях, на виставках, полігонах, танкодромах, тактичних полях, смузі перешкод, спортивному містечку тощо), і як дидактичний прийом (наприклад, під час розповіді, пояснення, лекції, проблемного заняття та ін.). Залежно від мети занять, теми і підготовленості воїнів показ може передувати вищезазначеним заняттям, бути основним видом проведення занять або доповнюючим.
Дієвість показу передусім залежить від всебічної його підготовки. Тому військовий педагог особисто повинен чітко уявити всі аспекти показу, добре опанувати його методику і методично правильно демонструвати предмет. Окрім навчальної функції кожен показ, особливо з тактико-спеціальної, технічної, спеціальної та інших видів загальновійськової підготовки, проведений в умовах, наближених до бойових, несе виховні, розвиваючі та психологічні функції. Здійснюючи показ, офіцер повинен створити вигідні психологічно та дидактично обґрунтовані умови воїнам для спостереження за предметом показу. Безумовно, слід обов’язково керувати цими спостереженнями за допомогою спеціальних методичних прийомів.