5. Певний захід для здійснення чого-небудь, досягнення якоїсь мети.
6. Виконання, здійснення дії за один раз.
Спосіб:
1. Певна дія, прийом або система прийомів, яка дає можливість зробити, здійснити що-небудь, досягти чогось.
2. Те, що служить знаряддям, засобом тощо у якій-небудь справі, дії.
Засіб:
1. Якась спеціальна дія, що дає можливість здійснити що-небудь, досягти чогось; спосіб.
2. Те, що служить знаряддям у якій-небудь дії, справі.
“Український педагогічний словник” (С.У. Гончаренко, 1997 р.) тлумачить методи навчання в школі, як упорядковані способи взаємопов’язаної діяльності вчителя й учнів, спрямовані на розв’язання навчально-виховних завдань.
Вітчизняний педагог Григорій Ващенко у своїй монографії “Загальні методи навчання” визначає метод навчання як засіб або систему засобів, свідомо вживаних для досягнення тих спеціальних завдань, що має в собі навчальний процес.[4]
А.М. Алексюк визначає метод навчання як спосіб спільної діяльності вчителя й учнів, яка передбачає оволодіння учнями соціальним досвідом людства та організацію і керівництво навчальною пізнавальною діяльністю учнів з боку вчителя.[5]
В.А. Онищук для дефініції методу навчання використовує видове поняття “прийом”, який визначається як складовий компонент методу, що спрямовує учнів на розв’язання часткових завдань: “Методи навчання – це впорядковані системи взаємопов’язаних прийомів педагогічної діяльності учнів, які спрямовані на досягнення дидактичних, виховних і розвиваючих цілей”.[6]
П.І. Сікорський: “Метод навчання – це сукупність прийомів взаємодії педагога з учнями (студентами) з метою досягнення поставлених дидактичних цілей”.[7] Але у цьому визначенні надзвичайно вузько розуміється навчальний процес, бо основна увага зосереджується тільки на реалізації його дидактичної функції.
Ось чому в педагогіці досі не припиняються дискусії відносно розкриття сутності методів навчання та їх класифікації. Історія їх розвитку і становлення є своєрідним доказом цієї складності.
Розглянемо підходи військових науковців щодо розуміння поняття “методи навчання”, аналізуючи підручники й посібники з даної проблематики.
На думку В.М. Смірнова, О.В. Барабанщикова (70-ті рр. ХХ ст.), методи навчання військовослужбовців – це способи спільної роботи того, хто навчає, і того, хто навчається, за допомогою яких командир (той, хто навчає) озброює підлеглих (тих, хто навчається) знаннями, навичками і вміннями, формує у них політичні, морально-бойові і психологічні якості.
О.В. Барабанщиков, В.П. Давидов, Е.П. Утлік, М.Ф.Феденко (у 80-ті рр. ХХ ст.) визначають методи навчання військовослужбовців як способи взаємопов’язаної діяльності того, хто навчає, і тих, хто навчається, за допомогою яких досягається оволодіння знаннями, навичками та вміннями, всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей тих, хто навчається, формування в них різносторонніх якостей, що необхідні для успішного виконання складних завдань в умовах мирного і воєнного часу.
П.А. Корчемний, Л.Г. Лаптєв, В.Г. Михайловський (кінець ХХ ст.) визначають метод (Авт. – навчання) як сукупність, відносно однорідних прийомів, операцій практичного або теоретичного засвоєння дійсності, що підпорядковані вирішенню конкретного завдання.
Отже, у педагогічній практиці метод виступає як упорядкований спосіб діяльності суб’єктів навчання у досягненні навчально-виховних завдань. При цьому викладання (це різноманітні дії офіцера (сержанта), які допомагають суб’єктам навчання засвоїти програмний матеріал, сприяють активізації навчального процесу) й учіння (самостійне засвоєння знань, формування навичок та вмінь тими, хто навчається) тісно пов’язані між собою і знаходяться в активній взаємодії. Отже, поняття “метод навчання” органічно включає в себе:
1. Навчальну роботу військового педагога (офіцера і сержанта), науково-педагогічного працівника (викладання).
2. Навчальну діяльність тих, хто навчається (учіння).
3. Специфіку їхньої взаємодії для досягнення цілей навчання.
Таким чином, науковий термін “метод навчання військовослужбовців” означає спосіб спільної діяльності суб’єктів навчання, що спрямована на оволодіння знаннями, навичками та уміннями, різнобічний розвиток розумових і фізичних здібностей військовослужбовців, формування у них якостей, необхідних для виконання службових обов’язків.
Згідно з “Рекомендаціями з організації і методики проведення занять з бойової підготовки в механізованих і танкових підрозділах“, що затверджені Командувачем Сухопутних військ ЗС України у 2005 р. визначено, що м етоди навчання – це прийоми і способи, за допомогою яких здійснюється передавання і засвоєння знань, формування навичок і вмінь, виховання високих морально-ділових якостей особового складу, забезпечується злагодження (бойове злагодження) екіпажів, обслуг, підрозділів, військових частин та органів управління (штабів).