Етапи проблемного навчання

Дата: 2025-06-02; Просмотры: 13
Оценка:
0.00 из 5.00 — оценок
Скачиваний: 0
Дії суб’єкта навчання (офіцера, сержанта) Дії об’єкта (суб’єкта) навчання (воїна)
1. Створює проблемну ситуацію 1. Усвідомлює протиріччя у навчальному матеріалі, який вивчається
2. Організовує обмірковування проблеми та її формулювання 2. Формулює навчальну проблему  
3. Організовує пошук формулювання гіпотези 3. Висуває гіпотезу, яка пояснює досліджувану навчальну проблему
4. Організовує верифікацію (перевірку) гіпотези   4. Перевіряє гіпотезу шляхом експерименту, вирішення завдань, наукового пошуку тощо
5. Організовує узагальнення результатів попередніх дій і використання отриманих знань на практиці 5. Аналізує отримані результати, робить висновки, використовує їх у практичній діяльності

 

Одним із центральних понять будь-якого дослідження є гіпотеза (припущення). Проблемне навчання як різновид пошуку також передбачає формулювання гіпотези та її верифікацію (перевірку). Гіпотеза – це наукове твердження, яке є ймовірним розв’язанням проблеми. Сутність гіпотез розкривається через їхні функції: евристичну, з’ясування, прогностичну і практичну. У зв’язку з цими характеристиками гіпотези її формулювання, у першу чергу, під час проблемного навчання, повинно мати евристичний характер. Цей тип розмірковування протистоїть алгоритмічному, що переважає у програмованому навчанні. Процес формулювання гіпотез у проблемному навчанні розвиває практичні здібності тих, хто навчається. Базовими поняттями для евристичного мислення є такі логічні операції: аналогія, аналіз, синтез.

Для верифікації сформульованої навчальної проблеми необхідно організувати перевірку гіпотез. Для цього слід добирати показники, що відповідають гіпотезам. Термін “показник” застосовується для визначення якості предмета або явища, що вивчається, на основі іншої риси, яка з цим предметом або явищем знаходиться у певного типу зв’язку. Ці показники встановлюються під час логічних розмірковувань або експериментальних дій. Характер дій, відповідно, визначається характером проблеми і розумовими здібностями військовослужбовців. Власне, характер розумових і експериментальних дій, які носять нестандартний і творчий характер, сприяє розвитку інтелектуальних здібностей тих, хто навчається, служить загартуванню їх емоційно-вольової сфери.

Під час проведення занять можна використовувати такі рівні проблемного навчання (рис. 2.8).

Проблемне навчання має і певні недоліки. Його не завжди можна використовувати через складність матеріалу, що вивчається, непідготовленість суб’єктів навчального процесу. Останній аспект набуває особливого значення на сучасному етапі розвитку української держави та її ЗС України. Це пов’язано, по-перше, з падінням мотивації військової служби, по-друге, зниженням рівня освіти молоді, по-третє, занепадом рівня мотивації та підготовленості офіцерського і сержантського складу. У зв’язку з вищепереліченими обставинами у навчанні особового складу ЗС України не завжди з успіхом можна застосовувати цю концепцію навчання. Напевно, виправдовує себе комплексне використання традиційного та проблемного навчання, які взаємно доповнюють одне одного і компенсують недоліки.