Військової педагогіки
1.1. Становлення військової педагогіки як науки
Ключові слова та терміни
Біологічний, психологічний, релігійний, соціологічний та культурологічний підходи до виникнення виховання; табу, ініціація, агели, криптії, ефебія, калокагатія, спартанське виховання, дидаскали, лицарство, моральне, трудове, фізичне, військове виховання.
1.1.1. Розвиток військового навчання і виховання у Стародавньому світі
Термін “педагогіка“ як науки походить від грецьких слів “пайди” – діти і “аго” – веду, тобто “дітоводіння”. У дослівному перекладі paidagogos означає “проводир дітей”. У стародавній Греції педагогом називали раба, який брав за руку дитину свого господаря і супроводжував її до школи. Поступово слово “педагогіка” стало вживатися більш загально: для визначення мистецтва вести дитину протягом життя, тобто виховувати, навчати, давати освіту. З часом накопичення знань про виховання і навчання привело до виникнення окремої науки про виховання. Так педагогіка стала наукою про виховання і навчання дітей.
У середини ХХ століття людство зрозуміло, що кваліфікованого педагогічного керівництва потребують не лише діти, а й дорослі. У зв’язку з цим у деяких країнах замість терміна “педагогіка” вживають терміни “андрогогіка” (від гр. andros – мужчина і ago – вести) й “андропогогіка” (від гр. antropos – людина і ago – вести). Отже, педагогіка розширила свої межі й охопила виховання людини у цілому. Тому буде вірним твердження, що сучасна педагогіка – це наука про виховання людини. Поняття “виховання” у даному випадку розуміємо у широкому соціальному смислі слова, включаючи до його змісту навчання, виховання, розвиток, формування і самовдосконалення особистості.
Перш ніж розпочати розгляд цього питання, наголосимо на тому, що військове навчання і виховання розглядається нами у широкому, узагальненому вигляді як поняття “військове виховання”, яке включає в себе ці педагогічні категорії. Тому, аналізуючи історичні аспекти становлення військової педагогіки як науки, ми чітко не розділяємо педагогічні категорії “військове навчання” і “військове виховання”.
Однією з характерних особливостей людського суспільства є те, що кожне нове покоління людей, використовуючи досвід попередніх поколінь, продовжує його розвивати і вдосконалювати далі на основі свого життєвого досвіду. Це стосується і виховання, і навчання.
На якому ж етапі розвитку людського суспільства виникло виховання і навчання як суспільне явище, що зумовило його появу?
Історія розвитку педагогічної науки визначається такими етапами:
- емпіричний етап у розвитку педагогіки;
- етап формування педагогіки як науки;
- сучасний етап розвитку педагогіки.
Розглянемо спочатку емпіричний етап розвитку педагогіки, що відповідає виникненню військового навчання і виховання у Стародавньому світі і Середньовіччі.
Починаючи з найдавніших часів, людство накопичувало й осмислювало досвід навчання та виховання різних часів і народів, створення різних освітніх установ.
На Сході китайські вчені реалізовували в шкільному навчанні вивчення чотирьох дисциплін: моралі, мови, політики і літератури; уперше висунули концепцію ідеальної людини не за походженням, а завдяки навчанню і вихованню.
Арабські та іранські мислителі завжди прагнули підвищити загальну цінність утворення, підкреслювали важливість систематичного і постійного навчання, необхідність всебічного фізичного і духовного розвитку людей, формування в них таких якостей, як поважне відношення до старших, справедливість, увічливість, сміливість.
На Заході здавна існували школи афінського і спартанського виховання, школи грецької культури, монастирські, міські, соборні і міські школи, системи єзуїтського і християнсько-католицького навчання.