Імовірність – це величина, яка характеризує “ступінь можливості” якоїсь події, що може як відбутися, так і не відбутися.
Імовірний умовивід – це умовивід, в якому із істинних засновків певної структури одержують висновок, що може бути як істинним, так і хибним.
Математична імовірність визначається як числова характеристика ступеня можливості появи якої-небудь визначеної події у визначених умовах, що можуть повторюватися необмежену кількість разів. Математична імовірність характеризує реальні події і процеси, що відбуваються в людському житті.
Логічна імовірність – це ступінь підтвердження одних висловлювань (суджень) іншими, істинність яких установлена раніше.
Основна відмінність між виокремленими різновидами імовірності полягає у тому, що математична імовірність виражає особливий вид зв'язків об'єктивно існуючих явищ, а логічна імовірність – відносини між висловлюваннями про ці явища.
Поняття математичної і логічної імовірності протягом декількох століть розвивалися у межах однієї і тієї ж теорії імовірностей, що вивчає закономірності масових випадкових подій. Вихідними поняттями теорії імовірностей є: поняття про необхідні (неминучі) і неможливі, а також випадкові події.
Аналогія безпосередньо пов'язана з моделюванням як певним методом пізнання об'єктивної дійсності. Вона є його логічною основою.
Моделюванням називається засіб здобуття знань на основі аналогії.
Як метод пізнання, моделювання передбачає наявність двох предметів або систем:
1) предмет (система), про який треба здобути знання, але який через певні обставини не може стати об'єктом безпосереднього вивчення (зразок, оригінал або прототип);
2) предмет (система), який певним чином імітує зразок, і який безпосередньо вивчається – модель.
За функцією, в процесі пізнання, методи аналогії та моделювання настільки пов'язані між собою, що правильним, очевидно, було б називати цей метод не аналогією і моделюванням, а аналогією-моделюванням. Моделювання включає елементи фантазії, наукової творчості та уявлення. Модель не лише відображає існуючий об'єкт, а й може стати прообразом майбутнього предмета чи явища.
Висновки за аналогією і побудова відповідних моделей мають місце як у природничих науках, так і при вивченні складних соціальних явищ.
Одним із головних засобів побудови теоретичного знання є гіпотетико-дедуктивний метод, найважливішою складовою якого є гіпотеза – форма імовірного знання, істинність або хибність якого ще не встановлена.
Поняття „гіпотеза” (від грецького – основа, припущення) вживається в кількох значеннях:
1) будь-яке припущення;
2) припущення про можливий причинний зв'язок між явищами;
3) форма умовиводу, висновок якого відображає припущення про можливий закономірний зв'язок між явищами.
Навіть таке тлумачення поняття „гіпотези” свідчить про те, що воно багатозначне, а це вимагає чіткого визначення її характерних рис.
Отже, гіпотеза – це науково обґрунтоване припущення про причини або закономірний зв'язок якихось явищ природи, суспільства і мислення, які нам невідомі.
Питання для самоконтролю
1. Що таке індукція?
2. Які існують види індукції?
3. Наведіть приклади індуктивних умовиводів.
4. Дайте визначення неповної та популярної індукціі.
5. Що таке математична імовірність?
6. Які ознаки логічної імовірності?
7. Що таке причинний зв’язок?
8. Проаналізуйте дію методу встановлення причинних зв’язків.
9. Що таке метод єдиної подібності?
10. Дайте визначення гіпотези та назвіть її основні види.
11. Яку гіпотезу можна вважати науковою?
Бібліографічний список
Основна література: 1, 8, 3.
Додаткова література: 1, 3, 4, 6, 12, 14, 16.