3 . Методичні рекомендації до самостійної роботи
Серед різноманітних форм навчання студентів (лекцій, семінарів, практикумів, ін.) все більшого значення набуває самостійна робота студентів. Її мета – залучення студентів до активної пізнавальної діяльності.
Глибоке усвідомлення основних принципів логіки як науки здійснюється лише у тому випадку, якщо вони будуть розглядатися в тісному взаємозв'язку з самостійною роботою студента, яка є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у вільний від обов'язкових навчальних занять час. Досвід показує, що уміння студентів самостійно працювати над матеріалом забезпечує підготовку висококваліфікованих фахівців, формує уміння у майбутньому підвищувати свій науковий рівень, самостійно приймати рішення з тієї або іншої проблеми.
Саме вивчення логіки сприяє підвищенню логічної культури мислення. Логіка систематизує правильні способи міркування, а також типові помилки в міркуванні. Вона надає логічні засоби для точного висловлення думок, без чого виявляється малоефективною будь-яка розумова діяльність, починаючи з навчання та закінчуючи науково-дослідною роботою.
Знання логіки не тільки допомагає переконувати людей у помилковості їх суджень, але й прискорює знаходження помилок в судженнях.
Як теоретична наука, логіка пояснює, чому той чи інший засіб мислення є вірним або невірним. Це дає змогу аналізувати засоби розмірковування, з якими людина раніше навіть не зустрічалась.
Пізнавальна діяльність при самостійній роботі має напрям на глибоке проникнення в сутність об'єкта, що вивчається.
Самостійна робота розподіляється на два етапи:
- Перший етап - період організації, який вимагає від студентів за допомогою викладача здійснити визначення обсягу і структури навчального матеріалу, при необхідності, методичного забезпечення.
- Другий етап - період безпосередньої роботи студента в процесі самостійного формування знань без участі викладача.
У самостійній роботі виявляються вміння студентів вирішувати задачі, працювати з інформацією, переробляти її, вести необхідні записи, використовувати знання, аналізуючи нову інформацію і т. ін.
Цілі самостійної позааудиторної роботи:
- закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань, отриманих під час аудиторних занять;
- самостійне оволодіння певним навчальним матеріалом;
- формування умінь виявляти у зовнішньому плані те, що потрібно, на основі алгоритму діяльності, який міститься в умові завдання;
- формування знань, що допомагають вирішувати типові і нетипові завдання;
- розвиток самостійності мислення.
Метою самостійної роботи у процесі засвоєння курсу є первинне оволодіння знаннями з логіки, читання підручника, першоджерела, (засвоєння нового матеріалу) додаткової літератури, складання плану викладу, конспектування прочитаного.
Якість засвоєння студентами навчального матеріалу, винесеного на самостійну роботу, підлягає обов'язковому контролю.
МОДУЛЬ І
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ I
ВСТУП ДО ЛОГІКИ
Тема 1. Предмет, структура і завдання логіки, її семіотичний характер
План
1. Значення предмету
2. Традиційна формальна логіка
3. Закони формальної логіки
4. Формальна і діалектична логіка
5. Семіотичний характер логіки
6. Знак і його види
7. Значення знаку
8. Виміри і рівні знакового процесу
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Термін „логіка” походить від грецького слова logos (логос). Воно означає „поняття” „думка”, „розум”, „закон” і застосовується для позначення як сукупності правил, яким підлягає процес мислення, що відображає дійсність, так і науку про правила мислення та форми, в яких вони здійснюються. Саме в цьому значенні ми будемо надалі використовувати термін „логіка”, оскільки він може також означати закономірності об’єктивного світу. У філософії, наприклад, використовують такі поняття як „логіка речей”, „логіка подій”. Їх ми залишаємо поза аналізом. Логіка, як і інші науки, досліджує людське мислення. Воно, як складний феномен, є предметом вивчення не лише логіки, але й багатьох інших наук, таких як філософія пізнання, психологія, кібернетика, математика та інші.
У другій половинні ХІХ ст. виникла математична логіка. Тісний зв’язок між цими двома науками надав особливої гостроти їх взаємовідносинам. Поступово сформувалися дві точки зору на співвідношення логіки і математики.
Перший підхід, представниками якого були Г. Фреге і Б. Рассел, а також їх послідовники, полягає у тому, що математика і логіка розглядаються як дві сходинки у розвитку єдиної науки. У цьому відношенні математика може бути зведена до логіки. Таке абсолютне обґрунтування математики, нібито, дає можливість встановити істинну і найбільш глибоку її природу. Цей підхід отримав назву логіцизму.
Не дивлячись на те, що послідовники логіцизму досягли певних успіхів у проясненні основ, засад математики, в цілому програма логіцизму виявилася утопічною. Математика не може бути зведеною до логіки, оскільки для побудови математики необхідні аксіоми, що встановлюють реальне існування певних об’єктів у дійсності (реальності). Але такі аксіоми мають позалогічну природу.
Другий підхід полягав у тому, що сучасну логіку намагалися тлумачити як один із розділів математики, і вбачали у ній лише математичну теорію доведення. Зрозуміло, що цей підхід помилковий. Насправді, завдання логіки значно ширше. Логіка досліджує основи будь-якого міркування. Її цікавить зв’язок між засновками і наслідками у будь-яких сферах пізнання і міркування.
Предметом логіки є закони і логічні операції мислення. Принципи, що встановлюються, необхідні, як і всі наукові закони. Людина може не знати, не осмислювати їх, але вона має наслідувати їх.