Тема 9. Біомедична етика в сучасному суспільстві, її предмет, статус і круг проблем
У 60-х рр. ХХ ст. як відповідь на заклик «викувати науку виживання» виникає новий міждисциплінарний напрям – біоетика. Її родоначальник В.Р. Поттер визначив її як «міст в майбутнє», маючи на увазі, що тільки формування нового стилю мислення, в якому пріоритетними будуть цінності виживання, здатне забезпечити людству збереження життя і можливість майбутнього. Час зажадав переосмислення парадигми ціннісної нейтральності наукового знання, характерної для технократичного мислення класичної науки взагалі, для біології і медицини, зокрема. Виникла потреба в адекватнішій моделі взаємин «дійових осіб» в області біології і медицини, заснованої на сучасних гуманістичних і демократичних цінностях. Відповіддю на ці вимоги стала поява біоетики, а потім і біомедичної етики, інтегруючих в собі гуманітарне і природничо-наукове знання.
1. Біоетика: статус, особливості, умови виникнення.
Біоетика (з грец. βιοσ – життя, ετηοσ – звичай) – нормативне знання, що охоплює моральну проблематику, пов'язану з розвитком біомедичних наук, які стосуються питань генетики, медичних досліджень, терапії, турботи здоров'я і життя людини.
Термін «біоетика» ввів у 1927 році Фріц Ягр у статті «Біоетичний імператив», як поняття про моральні засади використання лабораторних тварин і рослин. Сучасне уявлення про біоетику розробив у 1971 році американський біохімік Ван Ренсселер Поттер з метою виокремлення вчення про моральність людської поведінки з позиції біологічно-медичної галузі та інших соціально-орієнтованих наук про життя.
Біоетика – міждисциплінарний напрям, орієнтований на вивчення і вирішення моральних проблем, породжених новітніми досягненнями біомедичної науки і сучасної біотехнології. Термін «біоетика» указує, що вона орієнтується на дослідження живих істот (не тільки людини) незалежно від того, чи знаходять ці дослідження застосування в лікуванні людини, і розглядають проблеми ціннісного характеру, властиві всім видам діяльності, пов'язаним з Живим. Предметом і вищою моральною цінністю біоетики виступає етично-розуміюче відношення до Життя і будь-якого Живого, а головним принципом – благоговіння перед Життям.
Таким чином, об'єктом біоетики є моральність людської поведінки у біологічно-медичній галузі та в сфері охорони здоров'я стосовно її відповідності моральним нормам та цінностям, а предметом біоетики – охорона здоров'я і життя людини від моменту запліднення до природної смерті, яка виражається через різні форми лікування; моральні аспекти війни, вбивства,
аборти, самогубства, евтаназії.
Основні особливості біоетики
1. Універсальність і глобальність, які ставлять її в один ряд із загальною етикою: біоетика виходить за рамки життя і здоров'я людини, стосуючись проблем існування тварин і рослин, питань експериментування на тваринах і дотримання екологічних вимог. Тому вона однаково значуща для біологів, медиків, екологів, психологів і суміжних з ними спеціальностей.
2. Нормативність: біоетика націлена на вироблення близьких або єдиних регулятивних норм. Її задача розробити ту універсальну основу, яка задається загальними моральними принципами і тому вимагає не «приватного», «одноразового», а єдиного, бажано законодавчо закріпленого рішення.
3. Публічність: її проблеми виникають в публічних сферах життя, в зонах інституційної поведінки, де вчинки мають усвідомлений і суспільно значущий характер (для медичної етики характерніша «закритість», корпоративність). Біоетика включає широкий спектр соціальних питань, пов'язаних з суспільною охороною здоров'я, безпекою праці, етикою контролю над демографічними процесами. В значній мірі орієнтована на процеси ухвалення рішень, виступає сферою етичної оцінки практичних дій, на яких реально будується організація медичної практики і системи охорони здоров'я.