Тема 3. Правове забезпечення професійної
ДІЯЛЬНОСТІ ЛІКАРЯ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
І. Міжнародні документи правового забезпечення професійної діяльності лікаря.
1. «Нюрнберзький кодекс» (1947 р.). Найважливішим історичним етапом правового забезпечення професійної діяльності лікаря в сучасному суспільстві стало створення «Нюрнберзького кодексу». У 1947 році в м. Нюрнбергг (Німеччина) відбувся судовий процес над фашистськими злочинцями. На лаві підсудних опинилися 23 нацистських лікаря, які проводили жорстокі й цинічні експерименти на людях. У тексті вироку нацистам-медикам були сформульовані юридичні й етичні умови допустимості медичних експериментів на людях. Це і є «Нюрнберзький кодекс», положення якого до теперішнього часу враховуються при складанні всіх подальших етичних кодексів, регулюючих медично-біологічні дослідження на людях і тваринах. Фашистські медично-біологічні експерименти на всі часи залишаться наочним прикладом антимедицини проти людства, оскільки вони кричущим чином фальсифікували не тільки благородну медичну професію, але і гуманістичну природу науки. У фашистських експериментах люди були зведені до рівня просто об'єктів. Їх прирікали або на смерть, або на важкі каліцтва. Пам'ять тисяч людей, що прийняли жорстокі муки, загиблих в ході цих експериментів, наче волає до того, щоб сьогодні медики суворо дотримувалися вимог соціально-етичного контролю при проведенні медично-біологічних досліджень на людях. «Нюрнберзький кодекс» був сформульований як складова частина вироку медикам-фашистам.
Основні принципи «Нюрнберзького кодексу»:
– обов'язкова добровільна згода об'єкту досліджень;
– ретельне обґрунтування необхідності проведення експерименту;
– експеримент повинен лише підтвердити результати дослідів на тваринах;
– захист досліджуваного від будь-яких фізичних і психологічних травм;
– виключення тяжких ушкоджень або летального наслідку об'єкту досліджень в ході експерименту;
– виключення перевищення ступеня ризику вище допустимого рівня;
– проведення експерименту висококваліфікованими фахівцями;
– надання виконавцем морально-етичних прав досліджуваному на час проведення експерименту, а також право припинити участь в експерименті на будь-якій стадії.
2. «Женевська декларація» (1948 р.). У 1948 році Всесвітня Медична Асоціація (ВМА) прийняла «Женевську декларацію». У основу Женевської декларації покладена «Клятва Гіппократа», але в ній знайшли віддзеркалення і найбільш гострі соціальні проблеми ХХ століття. Так, до декларації внесені фрази: «Я не дозволю, щоб релігія, націоналізм, расизм, політика або соціальне положення впливали на виконання мого обов´язку... Навіть під загрозою я не використаю мої знання в області медицини на противагу законам людяності». Остання фраза, відображаючи досвід другої світової війни, закріплює положення «Десяти Нюрнберзьких правил» (Нюрнберзький кодекс, 1947), в яких підкреслюється неприпустимість злочинних дослідів на людях.
Женевська декларація світового лікарського товариства
У цей час будучи прийнятим у члени лікарської професії:
ü я урочисто зобов’язуюсь присвятити своє життя службі людству;
ü я віддам моїм вчителям належну повагу і подяку;
ü я працюватиму в своїй професії сумлінно і з гідністю;
ü здоров’я мого хворого буде моєю першою турботою;
ü я поважатиму таємниці, які довіряють мені, навіть після того, як хворий помер;
ü я підтримуватиму всіма засобами, які в моїх силах, честь і шляхетні традиції лікарської професії;
ü мої колеги будуть моїми сестрами та братами;
ü я не дозволятиму міркуванням віку, хвороби або інвалідності, віросповідання, етнічного походження, статі, громадянства, політичних переконань, раси, статевої орієнтації або суспільного становища чи будь-якого іншого чинника втрутитися між моїм обов’язком і моїм хворим;
ü я підтримуватиму всю можливу повагу до людського життя;
ü я не використовуватиму свої лікарські знання для порушення прав людини і громадянських свобод, навіть під загрозою;