Висновок до розділу 1
Аналіз проблеми спрямованості еволюції в цілому, а потім ряду вузлових моментів процесу становлення людини приводить до двох, здавалося б, важкосумісних висновків, що разом в деякій мірі складають відповідь на питання про походженя людини. Дуже коротко ця відповідь може бути сформульований у такий спосіб: антропогенез, будучи, з одного боку, цілком закономірним і навіть передбачуваним епізодом у розвитку органічної матерії, епізодом, визначеним її базовими властивостями і самими умовами земного існування, з'явився в той же час, як це ні парадоксально, результатом цілого ряду збігів, наслідком далеко не обов'язкового і навіть малоймовірного перетинання в одному місці й в один час незалежних чи дуже мало залежних друг від друга природних процесів.
Проблеми класичної антропологічної парадигми стимулюють розвиток нових, неортодоксальних ідей. Можливо, саме вони допоможуть відшукати інші, більш перспективні, підходи до рішення задачі. У цьому змісті особливий інтерес представляє маловивчена езотерична теорія антропогенезу, що протистоїть як дарвінівському еволюціонізму, так і теологічному креаціонізму.
Наявність конкуруючих підходів до пояснення походження людини стимулює ситуацію інтелектуального пошуку, ретельного добору та перевірки аргументації. З позиції ж змісту скоріше за все виникає потреба у певному синтезі еволюціонізму та креаціонізму, тобто у прийнятті позиції, згідно якої людина постає органічною складовою загально-космічного процесу, проте самий цей процес варто розуміти та розглядати, як реалізацію тотальних, фундаментальних потенцій буття, космосу.
2. Теорії походження людини
2.1 космічна теорія
Серед релігійної (креаціонізм) та наукової (еволюціонізм) сучасна наука виділяє космічну теорію. Намагатимемося розібратися, що собою вона являє і чим відрізняється від інших. Для початку слід зрозуміти яке відношення має теорія до людини.
Космічною теорією походження людини вважається та гіпотеза, згідно якої усі форми життя мають здатність виживати у космічних умовах або ж могли потрапили в площину пилу, будучи викинені у простір внаслідок зіткнення двох планет, на яких могло зародитися життя. Відповідно науковці назвали цей процес панспермією. Вони зробили припущення щодо існування позаземних розвинутих цивілізацій, які здатні долати космічний простір та час. У свою чергу цивілізаціями були залишені їхні представники, які перетворилися у землян, досягнувши цивілізаційного рівня розвитку. Проте такі підтвердження власне і залишаються гіпотезою, оскільки вони не мають прямого відношення до походження людини.
Панспермія не може дати відповідь на питання: як почалося життя на Землі, в тім вона пояснює у який спосіб це відбувається. Допущена думка, що життя виникло один раз, а якщо це так, то й воно може поширюватися у ріні сфери перебування. Панспермія може бути двояка: міжзіркова та міжпланетна. Транспортувальний механізм містить радіаційний тиск з літопанспермією (йдеться про мікроорганізми, які переміщуються у твердих тілах, зокрема таких як метеорити). Крім того може існувати така панспермія, що передається із космосу на Землю або із неї (Землі) у зіркову систему.
Міжпланетні переміщення є досить чітко задокументовані, було підтверджено знайдення на Землі метеорита із походженням життя марсіанського типу. Подібним транспортним механізмом можуть виступати космічні зонди, що використовуються для міжпланетного опилення. Наприклад, місією американських астронавтів «Аполлон 12» було знайдено живі земні мікроорганізми на одному із зондів Сервеєр -3, тому для уникнення міжпланетного опилення, космічною агенцією проводиться ретельна стерилізація. Доки обстежується галактика щодо наявності хоча б якихось ознак життя, іншопланетної цивілізації, в гіпотезу панспермії важко повірити.
Знайдені записи копалин докембрійського періоду стверджують, що життя могло з’явитися ще до утворення планети – Земля. Тобто це свідчить про те, що життя могло зародитися близько сотень мільйонів років до нашої ери, у зв’язку з сприятливими умовами на Землі. За дослідженнями науковців, вік Землі становить близько чотири тисячі п’ятсот п’ятдесят років до нашої ери. Найдавніші осадові породи датуються три тисячі вісімсот п’ятдесятим роком до нашої ери.
Науковців також цікавило питання: чи існує життя на Марсі? Чи планета є придатною для існування на ній людини? Наукові дослідження ще раз переконують нас в існуванні форм життя на нашій планеті, а от чи насправді воно було занесене космічним пилом на Землю якимись іншими позаземними силами, для науки це залишається таємницею. Спроба дослідити правильність космічної теорії була зроблена індійським дослідником Чандрою Вікрамасінгхом та його командою у 2001 році. Науковець підтверджує наявне існування живих клітин у повітрі, які знаходяться вище, тоді як космічне агентство НАСА висловилося скептично щодо цього твердження: земне життя не може перебувати на висоті.
Досвідчений дослідник у в космічній сфері діяльності Макс Бернстайн стверджував, що такі результати слід інтерпретувати обережно, оскільки легше б було переконати людину у тому, що земні організми перебувають вгорі, ніж позаземні, що впали згори донизу. Науковець Бенстайн є більш близьким до істини на відміну скептика з НАСА. В тім космічна теорія надалі залишатиметься не розв’язаною до кінця проблемою таємниці Всесвіту. Також є гіпотеза про те, що перші люди з’явилися на Плутоні! Таке твердження висунув казахстанський вчений В’ячеславПлохов. Чи відрізнялися вони від нас? І так, і ні. Вони мали таку ж клітинну будву, але на антропологічну будову людини впливають маса, швидкість обертання та інші чинники, тому людина, що жила на Плутоні вкрай відрізнялася і зростом і масою тіла, але інтелект мала такий же самий як і земна людина. Вчений вважає, що саме на Плутоні виник первіснообщийннний лад. Але на цьому все завершилося, тому що стався планетарний катаклізм – Плутон, пройшовши, свій тимчасовий етап, перемістився на орбіту, де зараз знаходиться Марсс, тобто він вийшов із зони де могло б існувати життя. На питання, коли саме первісна людина з’явилась на Плутоні, В. Плохов дає шокуючу відповідь: трильйони років тому.....
2.2 Релігійна ( креціоністична) теорія
Така теорія стверджує, що людину створив Бог, або боги. Традиційною теорією, яка підтримується християнською ідеологією, є теорія про створення людини суперсвідомістю, яка стоїть у витоку всесвіту – Богом. При цьому людина була створена за образом і подобою Бога – творця і має у собі, відповідно, творче начало. Однак, згідно з тою ж теорією, людина мала свободу вибору, але втратила її в результаті гріхопадіння – непослуху. Якщо розглядати життя будь-якої людини, то згідно з теорією християнства, її доля визначена наперед, вона називається хрестом. Цю долю не можна змінити, її можна тільки прожити. Будь-який відхід від волі Бога карається світом чи самим Богом. Єдиний вибір, який має людина у цьому випадку, це є вибір між добром і злом. Ніякого іншого вибору у людини немає. Добром є слідування заповідям, виконання християнських канонів і правил (ходити в церкву по неділях та в свята, сповідатися, причащатися, перебувати в послуху у батьків. старших і тому подібне. З детальним переліком цих правил вас познайомить будь-який священик). Окрім цього людина має змиритися зі своєю долею і покірно робити призначену Богом справу відповідно до свого хреста. Тоді по результатах дотримання християнських правил і канонів, а також покірного і рабського виконання душею своєї справи після закінчення життя її опустять в пекло, де вона вічно горітиме в пекельному вогні, чи піднімуть в рай, де вона буде насолоджуватися вічним блаженством.
Згідно з поглядом сляв’яно-аріїв, людина походить від божественного начала, але не безпосередньо, а опосередковано. Згідно з їх теорією, люди походять від народжених верховним Богом Родом божеств – Даждьбога, Стрибога і т.д. відповідно до роду, в якому людина народилася. Згідно з теорією тих же сляв’яно-аріїв, свобода вибору людини обмежена. Людина повинна виконувати свої життєві завдання і функції відповідно до варни (касти) в якій вона народилася. Усього є чотири варни – волхви, витязі – воїни, весі господарі і непосвячені. Те, в якій варні людина народжується, залежить від її карни (карми), або ж напрацювань в попередніх життях. Може залежати від роду, у якому людина народжується. Частиною життєвого шляху людини є життя відповідно до своєї варни і виконання своїх життєвих завдань у єдності із своїм родом, своєю нацією, своєю расою. Ціллю життя славяно-арія є життя по законах Прави – вищого божественного світу для того, щоб наблизитися до вищого пізнання, духовно і тілесно поєднатися з Богом. Досягається ця ціль шляхом молитов, медитацій, славлення бога Рода та божеств (Даждьбог, Перун, Велес, Леда, Леля, Мокоша і т.д.), які є його іпостасями і породжуються ним, життя у гармонії із світом і своїм призначенням, виконанням своїх обов’язків.
Ведичний індійський світогляд розглядає людину як частинку Бога, свого роду клітинку, яка народжується у певній касті відповідно до свого інтелектуального та духовного розвитку та відповідно до своєї карми і повинна виконувати свою дхарму – обов’язок. Виконуючи свою дхарму та використовуючи різні методи духовного розвитку – медитації, начитку мантр, йогу, вивчення священних писань, любов до Бога, любов і поклоніння божествам – Брахмі, Шиві, Вішну, Калі, Парваті, Сарасваті, які є різними іпостасями єдиного Бога, людина може досягти єдності з верховним Богом –Брахманом, що і є ціллю її життя. При відмові від розвитку людина перероджується у нижчому світі.
Згідно з концепцією Буддизму, істота народжується в тілі людини як результат еволюції свідомості від більш примітивних форм, таких як рослина. тварина і т.д. І хоча люди не є рівними за своїм інтелектуальним, емоційним та культурним розвитком, у всіх людей є чиста природа, або ж природа Будди. Людина творить своє життя своїми думками, словами і вчинками, але не є повністю вільною. Вона трансмігрує, тобто перероджується в 6-ти світах – пекельному світі, світі голодних духів, світі тварин, людей, асурів (напівбогів) та богів. Три світи є нижчими – це світ пекельний, світ голодних духів, світ тварин. Світи асурів та богів є вищими, однак народження в цих світах не гарантує людині вічного щастя, оскільки із цих вищих світів істоти можуть переродитися в нижчих. Ціллю життя людини є усвідомлення нею своєї природи Будди. Таке усвідомлення є результатом приведення свідомості у особливий трансовий стан – стан просвітлення, що може здійснюватися різними методами. Ці методи багато в чому подібні на методи Індуїзму. Це та ж медитація, начитка мантр, вправи буддійської йоги, особливі дихальні техніки – пранаями. Усвідомивши свою природу Будди, людина може вийти з кола трансміграції і отримати свободу вибору – втілюватися чи ні, в якому світі втілюватися і т.д. У Буддизмі не розглядаються питання про наявність чи відсутність Бога, а пропонується зосередити свою увагу на тому, як стати просвітленою істотою і отримати вихід із кола смертей і народжень. Виконання практик із школ Буддизму, таких як Дзогчен може привести до повної трансформації фізичного тіла у чисту енергію іще при житті людини, або ж до перетворення тіла людини в світло п’яти кольорів (реалізація веселкового тіла). В момент смерті така людина, яка усвідомила повністю свою природу Будди, зустрічається із так званою Материнською мудрістю – природою і поєднується з нею.
Світогляд Джунь юань цигун (один із напрямків цигун та даосизму) говорить про те, що людина є істотою, яка виникла з первісної субстанції Дао. Первісна субстанція Дао, яку не можна осягнути обмеженим розумом, розділила себе на дві енергії – інь і янь, вони породили третю енергію – дитину, три породжують тисячі речей. Є дві статі людини, які є виразом двох енергій. Сама ж людина є ланкою, яка пов’язує небо і землю. Завданням людини є духовний розвиток і досягнення просвітлення, тобто вищого плану енергії і свідомості, при якому людина повністю контролює своє життя і смерть. Акцент робиться на енергетичні практики та на єдність людини з природою. Початком процесу є приведення до балансу двох енергій, поєднання у собі неба і землі, підйом рівня своєї енергії та покращення її якості. В результаті енергетичних практик, душа отримує таку кількість і якість енергії при якій, (в залежності від рівня її енергії) вона може виходити із тіла з метою відвідання інших світів та вимірів та навчання в них, трансформовувати своє тіло таким чином, щоб перетворювати його у чисту енергію. Одним із наслідків такої трансформації може бути самоспалення фізичного тіла після смерті, замість розкладання звичайним чином. Після смерті така душа може вибирати перехід в будь-який інший світ – вимір згідно із своїм енергетичним потенціалом та згідно з напрацьованою енергією добрих справ (Де). Усього згідно з вченням Джунь юань цигун є 27 світів.
2.3 Альтернативні теорії
Теорія походження людини від мавпи поступово стала основною в науковому середовищі. Однак існують і інші погляди на проблему, що базуються як на релігійних доктринах, так і на альтернативних наукових і навколо наукових гіпотезах. Нещодавно серед науковців поширилась теорія, що всі люди на Землі походять від однієї жінки. Вони мають краплину «чорної» крові, оскільки праматір людства – «мітохондріальна Єва» - мешкала в Африці. Отож все розпочалося близько 200 тис. Років тому на чорному континенті з кількох сотень чоловіків і жінок, мисливців-збирачів, від яких протягом тисячоріч народилися нинішні 6,5 млрд. Людей. Їхня історія – своєрідна сага про виживання, частина якоїналежить до доісторичного періоду. Акватична теорія
Акватична теорія (Aquatic Ape Theory (AAT)) — альтернативна теорія походження людини, котра на відміну загальноприйнятої теорії, що базується на саванному домінуючому факторі, що примусив людиноподібних мавп перейти до біпедалізму, в якості домінуючого фактору використовує воду (прибережний шельф океану та річки з озерами). Вперше була запропонована морським біологом Алістером Гарді (Alister Hardy) в 1929 році (опублікована тільки в 1960 році через те, що Гарді боявся зіпсувати свою кар'єру) та незалежно німецьким біологом Максом Вестенгоффером в 1942 році.
Прихильники акватичної теорії вважають, що в сучасній традиційній теорії походження людини виділяються три основні еволюційні стрибки (або фази), які недостатньо обґрунтовані (не виявлені рушійні сили) в рамках саванної теорії: стрибок від людиноподібних мавп, що живуть на деревах (тому задні лапи нагадують передні з довгими пальцями), до людиноподібних антропів (сім'я австралопітеків), що пересуваються по землі на ногах (т.з. біпедалізм). стрибок від прямоходячого гомініда до антропа з анатомією близькою до сучасної людини, правда з малим об'ємом мозку (стадія гомо-еректус). стрибок від гомо-еректус до сучасної людини з великим мозком (гомо-сапієнс).
Всі ці еволюційні стрибки нібито знаходять природне пояснення в рамках «акватичної теорії». Ось її основні пункти: Втрата волосяного покрову
Навіть ті залишки волосся, що лишилися на тілі сучасних людей, мають такий напрям свого росту, який створює мінімальний опір при плаванні у воді.
Втрата волосяного покрову в савані не має ніякого сенсу, тоді як у більшості водяних ссавців волосся або втрачене повністю, або лишилася тілько коротка вовна, оскільки довге волосся у воді збільшує опір при швидкому плаванні.
Підшкірний жир
Товстий шар підшкірного жиру характерний тільки для морських ссавців[3], що дозволяє їм виживати у холодних морських водах (навіть за полярним колом). Сучасна людина знаходячись у воді, температура якої нижча за температуру тіла, також зазнає переохолодження. Тому підшкірний жир дозволяє людині знаходитися у воді значно довше, ніж при його відсутності.
Біпедалізм не має переваг в савані, оскільки рух на чотирьох лапах є доцільніший (більша швидкість, доцільніша енергетика). У воді біпедалізм виникає цілком природньо, чисто рефлекторно — у зв'язку з необхідністю дихання. Тобто на двох ногах можна значно далі відійти від берега а також швидше плавати[4]. Також відомо, що із птахів тільки пінгвіни адаптувалися повністю для життя у воді, і вони також стоять вертикально і на поверхні, і на мілкій воді.
Виділення поту
Шкіра сучасних людей характеризується високою густиною потових залоз, значно вищою ніж в інших приматів. Ці залози виробляють два типи поту: апокриновий (apocrine) та еккриновий (eccrine) піт. Апокринові залози активуються при емоціональному збудженні, а еккринові залози — при підвищенні температури. При перебуванні на поверхні, піт сприяє охолодженню тіла людини при високих температурах. У випадку виходу з морської води, виділення поту сприяє очищенню шкіри від морської води (зменшення солоності).
Специфіка дихання та пиття
Сучасні люди можуть довільно контролювати процеси дихання (при зберіганні т.з. «дихального рефлексу») подібно до морських ссавців та птахів. Всі тварини, що живуть на поверхні землі можуть одночасно пити воду та дихати. І тільки людина цього робити не може, оскільки вода попадає в легені, і людина починає захлинатися.
Виділення сліз
Якщо у воді відкривати очі (без захисних окулярів), то при випірнанні сльози допомагають очистити очні яблука від солі.
Можливість пірнання
Сучасні люди можуть пірнати за рахунок довільного контролю процеса дихання. Більше того, люди мають т.з. «рефлекс закриття» дихальних шляхів при зануренні у воду (цей рефлекс автоматично спрацьовує коли вода доходить до обличчя). Проте пірнати можуть і собаки.
Специфіка живлення (проблема ларінкса)
Тільки у людей в горлі ларінксова кістка опущена, що дає їм потенцію для «голосового мовлення» (дуже великий діапазон звукових частот, та можливість його регуляції).
Специфіка статевих органів (специфіка родів самок антропів)
Будь-яка сучасна жінка без попередньої підготовки може народити дитину у воді. Більше того, роди у воді є легші у фізіологічному відношенні. Ще більше, новонароджене дитя цілком пристосовано до виживання під водою (при необхідності дихання воно випірнає).
2.4 Антропогонічні міфи
Антропого́нічні мі́фи (з грецької — природоподібне людині) — міфи, присвячені темі походження (створення) людини або племенних першопредків, складова космогонічних міфів. Пізніше ця тема розроблялася під активним впливом біблійних переказів, особливо апокрифів про першолюдину Адама. Створення людини — завершальний акт створення світу, що особливо добре відбилось у змісті міфів.
Процес створення людини
В антропогонічних міфах не завжди чітко прослідковується походження всього роду людського й певного народу, першої людини (першої пари людей) і кожної окремої людини. Часто розрізняються створення людини та її душі (душ), що сприймається як окрема її частина (безліч окремих частин), що володіє самостійною долею. У створенні душі, за деякими версіями, іноді беруть участь небесні світила верхнього світу. У селькупів людина народжується в жінці, коли на неї падає промінь ранкового сонця, посланий верхньою старо-матір'ю; сонячний промінь і душа людини позначаються одним словом. Іноді розглядається походження окремих органів людини серця, очей та інших частин тіла.
Створення людини нерідко описується як відокремлення людей один від одного (спочатку як би зрощених воєдино) або як проведення кордонів між частинами племені. В міфі племені аранда (Австралія) люди були створені двома істотами Унгамбікуламі «Самоіснуючі». За іншим варіантом — птахом-мухоловкою, який розділив кам'яним ножем зрощені разом згустки-грудки, що залишилися на дні висохлого первісного океану — безформні кулі, в яких тільки вгадувалися зачатки частин тіла людини. Потім Унгамбікули ножем відокремили один від одного частини тіла кожної людини й нарешті розділили людей на фратрії. Створення людини нерідко мислиться поетапним (міфи американських індіанців, африканців, океанійців): спочатку виникають перші антропоморфні істоти-першопредки, а від них народжуються люди. У сіу деміург Суссостінако створює двох перших жінок — прародительок людей з двох вузлів павутини споконвічного світового павука. Первинна пара істот, породжує людину, нерідко в одній і тій же міфології складається з землі-матері (або богині землі) і її божественного чоловіка і в той же час — з перших людей, народжених цими богами.
Уявлення про перших людей як незавершених істот, яких богам доводиться «доробляти», — широко поширений міфологічний мотив. Існує різниця між створенням чоловіка та жінки. Найчастіше чоловік появляється першим. Іноді поява жінки описуються як результат того, що в чоловіка кидають шматок м'яса. Про це мова йде в африканському племені масаїв та жителів одного з островів в Океанії. Походження жінки при цьому часто відрізняється від чоловіка: наприклад, вона робиться з іншого матеріалу (у багатьох міфах південноамериканських індіанців).
Боги, деміурги або культурні герої створюють перших людей з найрізноманітніших матеріалів. Зокрема, в ряді міфів індіанців алгонкінської мовної групи деміург Манабуш створює людину з скелета звірів, риб, птахів. Дуже часто люди створюються з глини або землі. В ірокезькому (Північна Америка) міфі Іоскеха ліпить перших людей з глини за своїм відображенням у воді. В міфі індіанців кахуілла деміург Мукаті, вийнявши чорну землю зі свого серця, створює потім тіла людей з чорного бруду, тоді як Темайауіт, вийнявши зі свого серця білу землю, невдало ліпить з білої бруду людей з животами з двох сторін (спереду і ззаду); з очима по обидва боки голови; коли Мукаті довів йому недосконалість його створінь, Темайауіт, розсердившись, ховається разом з ними в підземному світі, намагаючись потягти із собою всю землю. За аккадським варіантом, Мардук (разом з Ейя) робить людей з глини, змішаної з кров'ю вбитого ним чудовиська Кінгу. Про створення людей з глини або землі відомо в єгипетській міфології, де бог-творець Хнум ліпить людей на гончарному колі, в грецькій міфології, де Прометей робить їх з глини, в алтайській міфології Ульгень створює перший сімох людей з глини та очерету. За віруванням народів Африки Амма (Верховне божество догонів) робить із сирої глини першу людську пару. У Біблії бог творить першу людину «з пороху земного», вдихаючи у неї життя.
Міф про створення людини із землі в індоєвропейській міфології позначився і в епітеті людини — «земна» (існує зв'язок між латинськими словами homo — людина і humus — земля). У більш рідкісних випадках «матеріалом» служать нерозчленовані істоти, як у аранда або в західносуданських міфах про походження людей від двостатевих істот.
Інколи поява першої людини пов'язана зі смертю першої антропоморфної істоти. Так тіло убитого богами першопредка — велетня Іміра стало землею, кістки — горами, небом — його череп, морем — кров. Такі мотиви прослідковуються в іранських і ведійських текстах, в давньоруській «Голубиній книзі», в міфології догонів: кожній частини людського тіла відповідає яка-небудь частина зовнішнього світу, розглянутого як величезний людський організм: скелі — це кістки, ґрунт — внутрішність шлунка, червона глина — кров. У багатьох інших традиціях такі ж відповідності між частинами тіла і ландшафту відбиваються в найменуванні однаковими словами.
Походження від тварин
Великий інтерес представляють міфи тотемічного характеру, за якими людина колись не відрізнялася від тварин. Подібність людини й мавпи дало походження двом різним типам антопогонічних міфів:
Людина походить від мавпи (побутує в Тибеті, у племені хадзапі в Південній Африці). У бушменів — мавпи (бабуїни) колись були людьми, але міфологічний герой Цагно перетворив їх на мавп, покаравши за вбивство свого сина.
За міфами інших африканських народів (бамбуті, Ефе), шимпанзе — стародавній народ, який пішов у ліс тому, що їх обманювали пігмеї.
В міфах тотемічного характеру найчастіше йдеться про походження лише певної групи людей, зооморфним символом якої є якась тварину. Але відомі порівняно нечисленні міфи тотемічного типу, що пояснюють походження всіх людей. У багатьох тотемічних міфах люди і тварини об'єднуються разом як різні типи людей. Серед народів Австралії, бурятів та інших народів Євразії поширені тотемічні міфи, в яких як родоначальники фігурують птахи (ворон і лебідь), а перші люди, первопредки виходять з яйця. До цих міфів примикають міфи, пов'язані з образом світового яйця.
Рослинне походження
Особливий тип представляють міфи, що говорять, не про створення людей, а про спосіб, що дозволяє людям, що вже існували задовго до того і невідомо як виникли, вийти в земний світ. В одному з шумерських міфів розповідається, що люди раніше росли, як трава, під землею. Згодом бог Енкі проробив мотикою дірку в землі і люди вийшли звідти. Міфи, за якими перші люди вийшли з скелі, землі, ями або термітника (для чого потрібно було в нього вдарити), широко поширені у народів Африки.
Походження з дерева
Особливу групу складають міфи, за якими людина походить з дерева, найчастіше — світового. За міфологією гереро (Африка) перші люди — родоначальниці двох фратрій — вийшли з дерева Омумі-боромбонга, яке вважали матір'ю і батьком. Подібні міфи про появу перших людей з розколотого дерева або тростини відомі і в інших народів Африки. За повір'ями селькупів (Західний Сибір), людина походить з розщепленої берези, тому дереву надавалося особливе значення в обрядах. За повір'ями нівхів (Приамур'я і Сахалін), всі нівхи народжуються з модрини. Меланезійський міф розповідає про використання кокосових горіхів, а в міфі перуанських індіанців — горіхів пальмового дерева). З дерева виникла людина за західносибірською, кетською, деякими міфами північноамериканських індіанців та океанійською міфологією. В кетському міфі для оживлення людини, зробленої з палиці, її гойдають у люльці. Це запозичено в образі пізнішого літературного образу Піноккіо-Буратіно. У скандинавській міфології Один і боги-аси оживляють дерев'яні прообрази людей, «доробляють» їх.
Абстрактне походження
Поряд з фізичними субстанціями в створенні людини та її складових частин, істотну роль можуть грати такі сили, як слово (у догонів): назва імен рівносильно творінню. За одним із давньоєгипетських сказань, весь світ і люди виникають із думки Птаха, вираженої в його слові; той же мотив в одному з біблійних сказань. Але в цілому для архаїчної міфології словесне породження (творіння) малохарактерне.
Слов'янська антропогонія
У слов'янській традиції міфи про походження (створення) людини розвивалися під впливом біблійних переказів, насамперед апокрифів, про першолюдину Адама. Створення людини — завершальний акт створення світу. В руському початковому літописі міститься міф про створення людини, який приписується язичницьким волхвам:
« Бог мився в лазні, спітнівши, втерся дрантям і скинув його на землю; з дрантя диявол створив тіло людини, а Бог вклав у нього душу.»
Це нагадує біблійну легенду про походження людини.
Коли Господь залишив Адама одного лежачим на землі, щоб взяти йому «очі від сонця», сатана вимазав Адама нечистотами. Знявши цю грязь і змішавши її зі сльозами Адама, Бог сотворив собаку, щоб та стерегла людину, а сам відправився за «диханням» для Адама. Сатана знову з'явився до людини і, хоча собака не підпускала його близько, він все ж поколов тіло Адама палицею, за іншими версіями, обплював його, впустивши в нього 70 недуг. Бог знову вигнав сатану і очистив людину, вивернувши її навиворіт, звідси внутрішні хвороби. Він послав ангела взяти (букву) «аз» на сході, «добро» на заході, «мислете» на півночі і на півдні — з букв було створено ім'я «Адам».
У фольклорі російських старообрядців сюжет створення Адама «з природи» отримав характерне мотивування:
«Тіло (Адама) із землі: по смерті иде в землю; кров з морської води: все життя ходячи, як морська хвиля; очі з сонця: як сонце світячи, так і очі чоловіча днем дивляться, а вночі сплять. »
Лише силу Бог сотворив «з нічого» — щоб людина могла жити своїми працями. В російському духовному вірші за Голубиною книгою з частин тіла Адама виникають всі суспільні стани:
від голови — царі,
від «мощей» — князі та бояри,
від «коліна» — селяни,
з Адамової голови виростає світове дерево — «кипарисове древо» і т. д..
Поряд з переказами, де антропоморні міфи пов'язані з космогонічними, поширені легенди про створення людини з глини, що ґрунтуються на біблійному мотиві про створення Адама «з пороху земного». У болгарській традиції Бог робив людей, як гончар горщики; після обіду Творець побачив, що робота просувається повільно, і в поспіху став ліпити людей, отримуючи кульгавими, хворими, гордими й упертими тощо. Характерний мотив божественної слини, використаної для розмішування глини: від цієї слини складається чоловіча сила (насіння); навпаки, слина сатани, який хотів оживити зліплене тіло людини, наводить на нього порчу — хвороби[3]. За українською легендою Творець використав жменю глини, яка залишилась у нього, щоб приробити людині статевий член, — так було створено грішне тіло, інакше людина залишався б в раю.
В дуалістичних варіантах антропогонічних міфів Бог ліпить з глини людину, сатана намагається наслідувати Творцю, але у нього виходить козел або собака (вовк) в українській міфології. У ряді переказів поряд з глиною може використовуватися тісто: спочатку Бог зліпив людину з тіста, але собака з'їла творіння; Бог зліпив пана (Єву) з пшеничного тіста, а мужика (селянина) — з глини, але собака з'їдає людину з хліба.
В деяких апокрифах Адам зображується велетнем: Соломон потрапляє в «кістяну печеру», яка виявляється черепом Адама, в ньому могло вміститися 300 мужів. До мотиву перволюдей-велетнів примикає український переказ про прабатьків, які були такі сильні, що, наступаючи на камінь, залишали на ньому слід після гріхопадіння, навпаки, камені вдавлювалися в ступні — звідси у людей западина в ступні.
До гріхопадіння у перших людей була рогова (як нігті) шкіра: Адам ублагав Господа залишити його нащадкам частини «вічної» шкіри на пальцях в нагадування про райське безсмерття. Мотив створення першої жінки — Єви — в деяких легендах продовжує біблійний міф:
ребро для творіння взято «від самого серця» Адама, щоб дружина любила чоловіка;
Інший етіологічний мотив антропогінічних міфів в росіян пояснює походження кадика, «Адамова яблука», від забороненого плоду: від з'їденого яблука у Єви з'являється жадання до сатани, у Адама — до Єви. Від стосунків з сатаною народжується Каїн, з Адамом — Авель. Від Каїна народжується грішне потомство, якому сатана показав, як побудувати Вавилонську вежу: Бог змішав мови будівельників, і ті, забувши Бога, стали поклонятися ідолам. Згідно західноукраїнською легендою, після гріхопадіння перших людей Бог прокляв Єву, звелівши їй народжувати в муках, а після смерті — нести яйця: кожен день прародителька мала знести стільки яєць, скільки людей помирає на землі. Бог розрізає ті яйця навпіл і кидає на землю: з однієї половини народжуються хлопчики, з іншої — дівчатка; коли вони виростають, то їх одружують. Якщо ж половина яйця впаде в море, то людина залишиться на землі без пари.