Контактори та реле
Контактор — двопозиційний апарат із самоповерненням, призначений для частих комутацій робочих струмів, а також для не частих відключень при струмах перевантаження. Вмикання контакторів – дистанційне, за допомогою вбудованих електромагнітів.
Контактори виконуються одно- і двополюсними для кіл постійного струму і дво- і триполюсними для кіл змінного струму. Контактори розрізняються: за конструкцією електромагніта — з якорем клапанного типу та прямоходовим якорем; за способом гасіння дуги — з магнітним гасінням або дугогасними ґратами.
Контактор постійного струму – електромеханічний апарат, будова якого з якорем клапанного типу зображений на рис. 9.3, а. Контактор зображений у стані, коли він відключає силове коло, по якому протікає струм І.
На суцільнометалевому нерухомому осерді 1 магнітної системи контактора встановлена котушка постійного струму 2, яка втягується. З рухомою частиною магнітної системи – якорем 5 – зв'язаний важіль, на якому закріплений рухомий головний контакт 8, який приєднується до кола струму гнучким провідником 6. Принцип дії полягає в тому, що при подачі напруги на котушку 2 (замиканні контакту ключа SA1) якір притягається до осердя, а контакт 8 – до нерухомого головного контакту 12. Необхідне натискання головних контактів у їхньому робочому положенні забезпечується пружиною 7. При цьому в процесі торкання контактів відбувається перекочування і притирання контактних поверхонь, що зменшує перехідний опір контактів. Таким чином з'єднується головне електричне коло. З якорем зв'язані також вмикальні 3а і вимикальні 3б допоміжні або блокувальні контакти місткового типу, призначені для роботи в колах керування і розраховані на невеликі струми.
Відключення контактора відбувається зняттям напруги з котушки 2 (контакт ключа SA1 розмикається). При цьому рухома система контактора під дією власної маси і повертальної пружини 4 приходить у «нормальний» стан. Виникаюча при розходженні головних контактів дуга від струму, який протікає, швидко гаситься системою магнітного дуття в щілинній дугогасній камері 9, яка виготовлена з жаростійкого ізоляційного матеріалу.
Система магнітного дуття складається з послідовної котушки 15, яка розміщена на сталевому осерді 14 з двома сталевими пластинами — полюсами 13, що охоплюють дугогасну камеру. Струм, який протікає по котушці 15, створює магнітний потік Фк (рис. 9.3, б) у зоні горіння дуги. Цей потік, взаємодіючи з магнітним полем від струму дуги, викликає електромагнітні сили F2, які зміщують дугу в щілину камери 9. Дуга розтягується, інтенсивно охолоджується і гасне. Для полегшення гасіння дуги можуть застосовуватися камери з ізоляційними перегородками 10, які сприяють збільшенню довжини дуги та її опору. У дугогасних камерах деяких типів контакторів установлюються також іскрогасні грати з коротких металевих пластин 11. Щоб уникнути «прилипання» якоря після відключення котушки на якорі зміцнюється прокладка 16 з немагнітного матеріалу.