Лічильник - це функціональний пристрій, що призначений для підраховування числа імпульсів, які надійшли на його вхід, і фіксації цього числа на його регістрі у вигляді коду.

Дата: 2025-05-01; Просмотры: 4

Оценка:

0.00 из 5.00 — оценок

Скачиваний: 0

Скачать

В обчислювальній та мікропроцесорній техніці лічильники виконують підрахунок кількості циклів послідовно виконаних операцій, які вико­ристовуються для утворення адресів команд при звертанні до запам'ятову­вальних пристроїв, а також для виконання операцій приймання та переда­чі кодів тощо.

Лічильник - це скінченний автомат, внутрішній стан якого визна­чається тільки кількістю лог. 1, які надійшли на його вхід (лог.0 не змінює стану лічильника). Лічильники, як правило, складаються з кількох Т -тригерів, які певним чином з’єднані між собою. Регістри лі­чильника утворюють виходи тригерів, число яких m - визначає розрядність.лічильника.

Основним параметром лічильника є його модуль лічби М_л=2^m, (де m– число розрядів лічильника), що визначає число стійких внутрішніх станів лічильника у тому числі й нульовий стан, тобто максимальну кількість імпульсів, яку він може підрахувати. Отже, у m-розрядному лічильнику може бути 2^m стійких стани і тому його модуль лічби завжди М_л 2^m. Якщо кількість ім­пульсів які надійшли на вхід лічильника, дорівнює М_л-він поверта­ється у початковий стан /у підсумовувальних лічильників - у нульовий/, утворюючи при цьому сигнал (імпульс) переповнення. Це означає, що підрахунок одиниць здійснюється лічильником за модулем лічби М_л , який характеризує місткість лічильника. Для підсумовувального лічильника це максимальне число одиниць, яке він може підрахувати. Дана характе­ристика лічильника залежить від його розрядності та основи системи числення.

Для заданого модуля лічби М_л кількість тригерів т, що необхід­не для побудови лічильника, визначається з умови найближчого більшо­го цілого числа;

m = int[log₂ М_л]. ( 4.2 )

На виході останнього розряду (тригера) лічильника частота імпульсів у М_л раз менша за частоту вхідних імпульсів. Тому лічильник можна застосовувати як подільник частоти з коефіцієнтом ділення вхід­ної частоти М_л.

4.5.1 Класифікація лічильників

Залежно від модуля лічби М_л лічильники бувають двійкові (лічиль­ники за модулем 2^m, М_л =2^m ) і з довільним модулем (лічильники за модулем М_л у яких М_л¹ 2^m причому число m заокруглюється до більшого цілого числа).

Будь-який лічильник так само, як і регістр, можна виконати у ви­гляді синхронного або асинхронного, потенціального або імпульоюго послідовнісного автомата, в також у вигляді автомата змішаного типу. Спосіб організації лічби (синхронний чи асинхронний) визначається типом T‑тригерів, які реалізують на D-тригерах з динамічним керуван­ням (синхронних чи асинхронних), а найчастіше на JK-тригерах (у мікросхемному виконанні). Асинхронні лічильники порівняно з синхронними на практиці зустрічаються рідше.

За цільовим функціональним призначенням лічильники поділяють на два типи: прості (підсумовувальні та віднімальні) та реверсивні. У підсумовувальному лічильнику при подачі на вхід імпульсу код числа, що зберігається у лічильнику, зростає на одиницю, а у віднімальному - змен­шується на одиницю. Отже, підсумовувальний, лічильник виконує прямий, а віднімальний - обернений підрахунок числа одиниць, що на­дійшли на його вхід. Реверсивний лічильник може працювати в режимі прямого та оберненого підрахунку.

У зв’язку з тим, що у кожному розряді лічильника, наприклад підсу-мовувального, виконується операція додавання двійкових чисел, у резуль­таті якої утворюється перенос у старший розряд, лічильники ще розріз­няють за способом утворення сигналів переносу. Це, зокрема, лічильни­ки з послідовним, паралельним і послідовно-паралельним переносом. Їх часто називають просто послідовні, паралельні та послідовно-паралельні лічильники. Вони відрізняються способами подачі вхідних тактових імпульсів на входи розрядів. У послідовно­му лічильнику вхідні імпульси подаються тільки на вхід першого триге­ра, а у паралельному - одночасно на синхровходи триге­рів у всіх розрядах. Різновидом паралельних лічильників є кільцеві лічильники, що будуються на базі регістрів зсуву. Послідовно-паралель­ний лічильник будують за принципом послідовного з'єднання (каскадування) кількох паралельних лічильників.

Крім модуля лічби М_л лічильники характеризуються ще такими па­раметрами, як розрізняльна здатність та час реєстрації. Ці параметри характеризують швидкодію лічильника. Розрізняльна здатність лічильника - це мінімальний період проходкення вхідних імпульсів, при якому забезпечується надійна робота лічильника. Час реєстрації -максимальний часовий інтервал між моментом закінчення подачі вхідного імпульсу та моментом установлення коду на регістрі лічиль­ника.

4.5.2 Лічильники з послідовним переносом

Послідовні лічильники - це асинхронні лічильники, що мають один вхід х і n виходів (Q) відповідно до числа послідовно з’єднаних три­герів. Найпростіші послідовні двійкові або лічильники за модулем 2^m (М_л=2^m) реалізуються на базі кількох Т -тригерів, кожний з яких працює як лічильник зa модулем 2. На рис.4.13 показано підсумовувальний лічильник за модулем 8 (m=З), який побудований на трьох уні­версальних двоступеневих JK -тригерах, часові діаграми його роботи зображені на рис. 4.14.

Рис. 4.13 Структура підсумовувального лічильника за модулем 8

Рис. 4.14 Часові діаграми роботи лічильника за модулем 8

Перед початком роботи лічильника всі його тригери переводяться у нульовий стан імпульсом скиду в нуль. Надходження першого iмпульсу своїм зрізом переводить тригер (1), тобто молодший розряд лічильника у стан 1, і на регістрі лічильника фіксується код (001). Дру­гий імпульс, що надходить на вхід X тригера (1), повертає його в стан 0, але при цьому виникає iмпульс переносу, що утворений на пер­шому ступені тригера (2), який змінить тепер стан тригера (2) на 1. Отже, на регістрі лічильника з’являеться число (010). Заповнення розрядів лі­чильника а кожним імпульсом буде продовжуватися доти, поки лічильник не відрахує максимальне число на його регістрі (111). Восьмий імпульс на вході лічильника переводить своїм зрізом тригер (1) в стан 0, в ім­пульс переносу - тригери (2) і (3) в стан 0, повертаючи таким чином лі­чильник у початковий нульовий стан. Зауважимо, що на інших входах тригерів під час роботи лічильника повинні бути такі рівні: J=K=1; =0: =0. За розглянутим принципом працюють чотирирозрядні асинхронні лічильники ТТЛ К155ИЕ2 (двійково-десятковий) і К155ИЕ5 (лічильник-подільник).

Розглянутий підсумовувальний двійковий лічильник легко перетворити віднімальний за модулем 8, якщо замість прямих виходів Q₀,Q₁,Q₂ у тригерів використати їх інверсні виходи які при цьому будуть утворювати його регістр вихідного коду. У цьому неважко пере­конатись, бо при такій комутації виводів тригерів перенос від розряду до розряду буде утворюватися при переводі відповідного тригера у стан 1, а не у стан 0, як це мало місце у підсумовувальному лічильнику. У віднімальному лічильнику кожний прихід імпульсів на його вхід не збільшує, а зменшує вміст лічильника на одиницю. Тому, коли потрібно підрахувати число відданих імпульсів, даний віднімальний лічильник попередньо треба встановити у стан (111).

Таким чином, з кожним надходженням вхідних імпульсів на регістр віднімальногого лічильника фіксуватиметься обернений код так, як наведе­но у табл. 4.8 для випадку віднімального/двійкового/ лічильника за модулем 8.

Таблиця 4.8 Робота віднімального лічильника за модулем 8

У розглянутих послідовних двійкових лічильниках зміна стану поширюється послідовно по всій лінійці тригерів. Такі лічильники можна називати по-різному залежно від того, яку характерну властивість підкреслювати. Якщо підкреслити те, що запуск тригерів з лічильника здійснюється не одночасно, тут підходять визначення "з по­слідовним переносом" і "асинхронний". Назва "лічильник за модулем 2 " відбиває максимальне число станів (тобто модуль лічби М_л =2^m), яке фіксується на регістрі лічильника за один повний цикл лічби, a визна­чення "m-розрядний" показує кількість двійкових розрядів регістра лічильника.

Послідовні лічильники можуть бути й реверсивними, якщо в них пе­редбачити додаткові ЛЕ, які б керували режимом роботи на підсумову­вання або на віднімання вхідних імпульсів.

Розглянуті асинхронні лічильники з послідовним переносом мають загальний недолік - значний час реєстрації підрахованої кількості вхід­них імпульсів, тобто мають малу швидкодію. Цей недолік зу­мовлений втратою часу на послідовне формування імпульсу переносу в кожному розряді лічильника. У найбільш несприятливому випадку перенос, що виник в молодшому розряді, викличе по черзі переноси у всіх інших розрядах лічильника і час реєстрації при цьому буде дорівнювати /m•t_зюп /де t_з.п- затримка переносу/ в одному розряді. Зменшення часу реє­страції лічильника досягається при застосуванні паралельного переносу біта з молодшого у старший розряд, що реалізовано в лічильниках з паралельним переносом. [1]

4.5.3 Реверсивні лічильники

Лічильники цього типу можуть виконувати як додавання, так і від­німання імпульсів. Для їх побудови можуть бути використані принципи роботи та схемні рішення простих лічильників (підсумовувальних та відні­мальних). Реверс роботи даного лічильника здійснюється перемиканням кіл передачі переносу так, як це показано на рис.4.15, де зображе­но синхронний реверсивний лічильник на JK-тригерах.

У схемі лічильника передбачено дав режими роботи – додавання ("ДОД"), при якому лічильник підсумовує, тобто збільшує на одиницю число вхідних імпульсів, і віднімання ("ВІД"), при якому він за кожним тактом віднімає одиницю двійкового коду. Як видно з рис. 4.16, ревер­сування досягається

передачею або сигналу переносу з виходів Q_i, або сигналу позички з виходів тригерів. Для організації реверсування зруч­но застосувати у відповідних розрядах лічильника мультиплексори 2-1 на ЛЕ 2I-НЕ.

Рис. 4.16 Структура реверсивного лічильника

При подачі рівня 1 на керуючий вхід "ДОД", що є дозволяючим для верхніх кон’юнкторів ЛЕ 2І-АБО, у реверсивному лічильнику прямі вихо­ди тригерів мають зв’язок із входами наступних тригерів і, отже, реа­лізується режим додавання. Для перемикання лічильни­ка у режим віднімання слід подати одиницю на вхід "ВІД", шо під'єдна­ний до всіх нижніх; кон'юнкторів ЛЕ 2І-АБО. Цього досить для передачі сигналів позичок з інверсних виходів , тригерів.

У серіях ТТЛ випускаються мікросхеми реверсивних лічильників різ­них типів. У серії КІ55, зокрема, це чотирирозрядні реверсивні КІ55ИЕ6 (двійково-десятковий) і КІ55И7 (двійковий) лічильники, які відрізня­ються лише внутрішньою логікою, яка керована тригерами. Умовне гра­фічне позначення цих лічильників зображено на рис. 4.15, де у серед­ньому полі для К155ИE6 дається позначка СТ2/10, а для К155ИЕ7- познач­ка СТ2. При подачі послідовності імпульсів на вхід (+1) відбудеться їх підсумовування, в при подачі на вхід (-1) - віднімання. Лічильники вста­новлюються у довільний стан за допомогою паралельного входу PL a у нульовий стен - рівнем 1 на вході R .

4.5.4 Лічильники з довільним модулем лічби

У розглянутих двійкових лічильників модуль лічби М_л=2^m. Залежно від числа розрядів m такі лічильники здатні підра­ховувати і реєструвати на своєму регістрі лише 2, 4, 8, 16, .... 2^m імпульсів. На практиці дуже часто потрібно мати лічильники з довільним модулем лічби M= М_л¹2^m що має некрaтний цілий степінь 2. Найдо­цільнішим для практики є десятковий лічильник, що має М = 10.

Рис. 4.17 Структура (а) та робота двійково-десяткового лічильника

На рис. 4.17.а зображена функціональна схема асинхронного двійково-десяткового лічильника, що побудований на синхронних RS-тригерах. Таблиця станів тригерів пояснює роботу лічильника при дії послідовності вхідних імпульсів X.

Розрядність лічильника за модулем М визначається з умови 2^m-1 < М < 2^m, причому m визначається мінімальним цілим числом згідно з (4.2). Якщо M=10, для реалізації (десяткового) лічильника потрібно не менше як m=4 тригери, бо 2³<10<2⁴. Отже, лічильник за модулем 10 має бути чотирирозрядним і при появі на йогo регістрі коду 1010₂=10₁₀ повинен скидуватися в нуль. Такий лічильник, очевидно, буде мати невикористані надлишкові стани – їх є N=2⁴-10=6, які необхідно вилучити. Щоб позбутися цих ста­нів, застосовують зворотні зв’язки з виходу лічильника на входи три­герів тих розрядів, які у двійковому поданні числа N мають одиницю. Для десяткового лічильника N=6₁₀= 0110₂ і, отже, сигнал зворотно­го зв'язку слід подавати на відповідні входи тригерів другого i тре­тього розрядів. У синхронних лічильників такий принцип побудови внут­рішніх зв'язкiв називається блокуванням переносу. Аналогічно реалізу­ється побудова віднімальних лічильників.

Таблиця 4.9 Стани двійково-десяткового лічильника

Початковий стан лічильника визначається кодом 0110, від якого по­чинається лічба до коду 1111. Після чергового десяткового iмпульсу на виході Q₃ лічильника виникає імпульс переносу, який по колах зво­ротного зв"язку установлює на розрядах регістра лічильника початковий стан 0110.

Таким чином, за допомогою чотириразрядного двійкового лічильника можна дуже'просто зробити двійково-десятковий лічильник, виконавши відповідну комутацію виводів даної мікросхеми. Для побудови лічильни­ка за модулем 10 доцільно використовувати, наприклад, мікросхеми ТТЛ К555ИЕ2, К1533ИЕ5, К1533ИE6, .вводячи кола зворотних зв"язків а виходів на відповідні їх входи.

До лічильників за модулем M належать також лічильники з перериванням циклу. Принцип побудови схем таких лічильників полягає у тому, що скид у нуль здійснюється після досягнення числа М, яке визнача­ється заданим циклом, тобто при М+1. Лічильник має схему розпізна­вання цього числа, тобто схему збігу, а для скиду в нуль при досягнен­ні М використовується шина скиду R. Лічильники з перериванням циклу можуть бути реалізовані за допомогою довільних вже розглянутих принци­пів побудови.

Підвищений інтерес до лічильників за модулем М пояснюється мож­ливістю застосування їх як подільників частоти із заданим коефіцієн­том ділення. Такі лічильники - подільники частоти складають основу, наприклад, цифрових годинників, основним вузлом яких є подільник час­тоти на 60. Для реалізації цього подільника частоти потрібно послідов­но з’єднати лічильник-подільник на 10, тобто декадний лічильник (на­приклад, КІ533ИЕ1), та лічильник за модулем 6 (лічильник-подільник на 6), наприклад К155ИЕ4. Такі мікросхеми, як КІ76ИЕЗ і КІ76ИЕ4, є лічильниками за модулем 6 і 10 з дешифратором, який придатний для роботи на семисегментний індикатор. Прикладами лічильників-подільників з фіксованим коефіцієнтом ділення частоти кварцових генераторів є п’ятнадцятирозрядний двійковий подільник К176ИЕ5 і розроблені спеціально для цифрових годинників мікросхеми К176ИЕ12, К176ИЕ17 і т.ін.

Спільною властивістю розглянутих лічильників-подільників є фіксо­ваний коефіцієнт ділення. Особливий інтерес для практики у функціо­нальному відношенні викликають програмовані лічильники-по­дільники частоти, модуль лічби яких може змінюватися під дією зовніш­ніх кодових сигналів. До таких подільників частоти належить мікросхе­ма К155ИЕ8, що являє собою шестирозрядний двійковий лічильник з постій­ним або із змінним коефіцієнтом ділення К_д максимальне значення яко­го дорівнює 64. Особливістю функціонування цієї мікросхеми є те, що вона забезпечує будь-який коефіцієнт ділення К_д з одиничним кроком у межах від 64:1 до 64:63. Залежно від кодової комбінації на паралель­ному шестирозрядному вході лічильника ( D_o, D₁, D₂, D₃, D₄, D₅) кількість імпульсів на виході N_вих схеми за один цикл, що містить 2⁶ = 64 вхідних імпульси N_вх на лічильному вході, буде визначатися за формулою

( 4.3 )

Якщо коефіцієнт ділення лічильника-подільника

К_д=N_вх/ N_вих=64/ N_вих, ( 4.4 )

то частота його вихідних імпульсів буде

f_вих=f_вх/K_д=f_вхN_вих/64. ( 4.5 )

У мікросхемі К155ИЕ8 передбачена можливість каскадування аналогічних схем, що дає можливість значно збіль­шити коефіцієнт ділення всього пристрою. Функцію ділення частоти лі­чильника за модулем М успішно використовують також і в інших цифро­вих, зокрема вимірювальних, пристроях: частотомірах, таймерах, генераторах, тощо.

4.5.5 Кільцеві лічильники та лічильники Джонсона

Особливість роботи цих лічильників полягає у тому, що кількість імпульсів, які потрібно підрахувати, визначається не кодом, що фіксу­ється на виходах лічильника, а станом останнього тригера. У найпрос­тішому випадку кільцевий лічильник будують на регістрі зсуву, напри­клад на чотирирозрядному регістрі КІ55ИР1, що зображений на рис. 4.18, у якого вихід останнього тригера з'єдна­ний з інформаційним входом першого тригера (молодпого розряду регіст­ра), утворюючи замкнене кільце, по якому циркулює одиниця або нуль. За кожним тактовим імпульсом одиниця або нуль переходить від тригера до тригера з циклом, що дорівнює кількості тригерів n. Отже, щоб за­пустити цей процес, потрібно насамперед у перший тригер регістра записати одиницю або нуль. Запис, наприклад 1, тобто коду {0001} здійс­нюється при V=1 подачею на РL рівнів D₀=0, D₁=D₂=D₃=0. Кількість імпульсів підраховується при V=0 подачею цих імпуль­сів на тактовий вхід С1. З цього моменту тригери лічиль­ника починають послідовно переходити у стан 1, що реєструється на па­ралельних виходах регістра як послідовність кодів {0001} {0010}, {0100}, {1000}, а далі за рахунок зворотнього зв’язку цикл повторюється знову. Отже, даний лічильник має модуль лічби М_л=4, бо може підраховувати не більше чотирьох імпульсів.

Рис. 4.18 Кільцеві лічильники (а,б), та лічильник Джонсона (в)

Для зменшення ймовірності появи збоїв, що викликані появою або зникненням одиниці або нуля у кільці, замість безпосереднього зворот­ного зв’язку можна використати комбінаційну схему, яка буде виконува­ти функцію дешифратора вихідного коду лічильника. У даному випадку (рис. 4.18.б) функцію дешифратора нуля виконує ЛЕ 4АБО-НЕ, на виході якого одиниця з’являється лише тоді, коли на всіх його входах присутні нулі. Такий кільцевий лічильник має М_л=5, бо на ньому на відміну від попереднього додатково фіксується ще код {0000}. Роль п’ятого три­гера тут виконує ЛЕ 4АБО-НЕ. Якщо замість 4АБО-НЕ застосувати ЛЕ 4І-НЕ, у кільці лічильника циркулюватиме не одиниця, a нуль, i 4І-НЕ виконуватиме роль дешифраторa одиниці. Іноді такий лічильник зручні­ше застосовувати як розподілювач одиничних імпульсів, наприклад для генерування багатофазного тактового сигналу.

Щоб збільшити М_л кільцевого лічильника, потрібно мати регістр з більшою розрядністю або застосувати каскадування кількох регістрів.

Модуль лічби М_л кільцевого лічильника можна збільшити вдвічі, якщо між будь-якими двома тригерами застосувати перехресний зворотний зв’язок, з’єднавши інверсний вихід одного з тригерів із входом наступного тригера. Такий кільцевий лічильник перетворюється на так званий лічильник Джонсона. Зображений на рис. 4.18.в лічиль­ник Джонсона на регістрі зсуву КІ55ИР1 доповнений D-тригером, що за інформаційним входом під’єднаний до виходу старшого розряду регістра, а за тактовим входом С– до тактового входу регістра. Інверсний ви­хід D-тригера з'єднаний з інформаційним входом регістра, за рахунок чого реалізується перехресний зворотний зв’язок. Тут роль п’ятого тригера лічильника виконує D-тригер.

Таблиця 4.10 Таблиця станів лічильника Джонсона

На відміну від звичайного кільцевого тригера лічильник Джонсона має модуль лічби M_л=2n+2=10 (у ньому додатково фіксуються стани {0000} і {1111}). Таблиця істинності лічильника Джонсона (табл. 4.10) з М_л =10 ілюструє потактове поширення спочатку "хвилі" одиниці, а потім "хвилі" нулів, завдяки тому, що спочатку Q₄=1, а потім Q₄=0. Оскільки на всіх виходах лічильника сигнали мають одна­ковий період повторення, що дорівнює 10To , де To - період повторен­ня вхідних імпульсів, і до того ж зсунуті один щодо другого на To , їх можна використати для генерування багатофазного сигналу. На розгля­нутому чотирирозрядному лічильнику Джонсона можна реалізувати генеру­вання восьмифазного сигналу шляхом подачі тактових імпульсів потрібної частоти. У загальному випадку n -розрядний кільцевий лічильник дозво­ляє генерувати імпульсні сигнали, що містять 2 n фаз.

Для лічильника Джонсона також властиві збої у роботі, які про­являються у вигляді обривів "хвиль" одиниць або нулів; Для збільшення надійності роботи лічильника можна застосувати току коректуючу комбі­наційну схему як дешифратор вихідного коду, шо буде стежити за станом тригерів. Перевага лічильника Джонсона в тому, що стани 01 і 10 (табл. 4.10) двох сусідніх тригерів протягом одного циклу зустрічають­ся лише один раз незалежно від М_л. Отже, роль коректуючих дешифрато­рів станів можуть відігравати двовходові ЛЕ 2АБО-НЕ або 2І. Як видно з табл. 4.10, для коректування лічильника Джонсона можуть бути вико­ристані всі стани тригерів. Зокрема , на другому такті стан тригерів {00001} відповідає мінтерму або , а на дев'ято­му - {11000} - мінтерму або . До переваг лічиль­ника Джонсона ще можна віднести той факт, що під час лічби вхідних імпульсів тільки один із тригерів змінює свій стан, що запобігає появі хибних імпульсів - "голок".

На мікросхемах 564ИЕ19 і К561ИЕ19 реалізовані п’ятирозряднi лічильники Джонсона. Вони мають п’ять виходів, комутація яких із вхо­дом DS дозволяє будувати різні варіанти схем програмованих подільни­ків частоти з коефіцієнтом ділення Кд = 2...10. Зокрема, на лічиль­нику К561ИЕ19 можна будувати подільник на парне число К_д без додат­кових ЛЕ. Для ділення на 2, 4, 6, 8, 10 досить відповідні виходи лі­чильника з’єднати із входом D, а для ділен­ня на непарне число потрібно застосувати ЛЕ 2I або 2АБО-НЕ, з’єднавши його з двома виходами лічильника і входом D.

4.6 Контрольні запитання по розділу

· В чому відмінність послідовнісних і комбінаційних пристроїв?

· За якими принципами розрізняють тригери? В чому їх відмінність і подібність?

· Які входи може мати тригер? В чому їх особливість?

· У чому особливість будови двоступеневих тригерів? Чим відрізняються одноступеневі тригери від двоступеневих?

· Для чого призначені регістри і яка між ними відмінність?

· Які є способи здійснення переносів у різних типів регістрів?

· Як здійснюється каскадування регістрів?

· Які параметри характеризують лічильник?

· За якими ознаками розрізняють лічильники? Які існують типи лічильників?

· Як перетворити підсумовувальний лічильник у віднімальний?

· Що таке лічильники з довільним модулем лічби?

5. ІНТЕГРАЛЬНІ ЗАПАМ'ЯТОВУВАЛЬНІ ПРИСТРОЇ

5.1 Загальні відомості

Запам'ятовувальні пристрої (ЗП) належать до одних з найважливіших функціональних пристроїв сучасних цифрових радіоелектронних систем. Вони служать для фіксування, зберігання та обміну певного об'єму інформації. Якщо раніше ЗП застосовувались виключно для ЕОМ, то тепер їх використовують як складові частини пристроїв радіолокації, телебачення, вимірювальної та побутової техніки тощо.

Фіксування цифрового сигналу в ЗП називається записом WR (від англ. Write), а відтворення його - зчитуванням або читанням RD (від англ. Read) інформації. Процеси запису і зчитування називаються процесами звертання до ЗП.