Тема ІІІ. Фотосинтез
Робота 6. Визначення інтенсивності фотосинтезу за кількістю накопиченої сухої речовини ( метод листкових половинок ).
Мета роботи. За зміною маси фотосинтезуючої частини листкової пластинки визначають збільшення у ній сухої речовини за одиницю часу.
Матеріали, реактиви, обладнання. Листки дослідних рослин; кри-сталізатор, свердла; бюкси; терези з різновагами; ковпачки з світлонепроникного паперу; термостат.
Основні відомості. Є багато різноманітних методів визначення інтенсивності фотосинтезу: газометричний, евдіометричний, манометричний методи та метод листкових половинок Ю.Сакса.
Газометричний метод грунтується на підрахунку кількості поглинутого вуглекислого газу або виділеного кисню.
Евдіометричний метод полягає у визначенні інтенсивності фотосинтезу за допомогою асиміляційної колби, розроблений Л.О.Івановим і Н.Л.Косовичем.
Манометричний метод використовується для визначення інтенсивності фотосинтезу в природних умовах за допомогою польового приладу (ПСФ) за Х.М.Починком.
В умовах навчально-польової практики доступним методом визначення продуктивності фотосинтезу є метод листкових половинок Ю.Сакса. Суть цього методу полягає в тому, що за зміною маси фотосинтезуючої частини листкової пластинки визначають збільшення у ній сухої речовини за одиницю часу.
Визначається чиста продуктивність фотосинтезу, тобто накопичення сухої речовини за годину або добу на одиницю площі листків. Але для визначення чистої продуктивності необхідно паралельно визначати втрату сухої речовини на дихання і відтік асиміляторів.
Хід роботи. Для досліду вибирають рослини з великими листками симетричної будови, для аналізу беруть два непошкоджених супротивних листки. Одну половину зрізають, а другу, з центральною жилкою, залишають на рослині. Відрізану половинку кладуть у кристалізатор з водою на 30 хв. до повного насичення листка.Потім з цієї пластинки свердлом вирізають кілька висічок (8-10-12), залежно від діаметра свердла.
Висічки поміщають у зазделегідь зважені і пронумеровані металічні бюкси. Бюкси ставлять на 2 год в термостат для висушування висічок при температурі 70oС. Через 2 години бюкси охолоджують, зважують разом з висічками і знову ставлять у термостат на 30 хв. Так бюкси висушують до сталої ваги.
Розділивши масу висічок на їх площу одержуємо кількість сухої речовини на одиницю площі листка.
Через 4-6 годин відрізаємо другу половинку і здійснюєм ті самі операції, що й з першою. Збільшення маси в тих половинках листків, які залишались на світлі, свідчить про продуктивність фотосинтезу. Але цей підрахунок не враховує витрату сухої речовини, яка за час досліду була використана на дихання і відтік. А тому у супротивного листка вирізуємо половинку пластинки, а на другу надіваємо ковпачок з чорного паперу. З першою і другою половинками цього листка проводять ті самі досліди, що й з попередніми. При цьому визначаєм уже не приріст сухої речовини, а втрату її на одиницю площі за одиницю часу (1 годину). Цю величину додають до одержаної поперед-ньо, а точніше кількість втрати сухої речовини і відтоку додаєм до кількості приросту і одержуєм точніші дані щодо продуктивності фотосинтезу.
Враховуючи, що ці дослідження проводять побригадно і на різних об’єктах, то для порівняння доцільно одержані дані оформити у вигляді таблиці і зробити відповідний висновок.
| Об’єкт | Приріст сухої речовини в процесі фотосинтезу, г | Втрата сухої речовини за рахунок дихання і відтоку, г | Продуктивність фото-синтезу, (г/см2- год.) |
Контрольні запитання.
1.На чому грунтується визначення продуктивності фотосинтезу методом листових пластинок?
2.Чи має відношення до визначення продуктивності фотосинтезу процес дихання?