69 . Монетарна політика у моделі AD-AS та наслідки впливу на економіку монетарної експансії в короткостроковому та довгостроковому періодах.
Серед усіх каналів монетарного передатного механізму найбільш визнаним є канал «процента ставка—інвестиції». Тому саме на нього спираються для визначення наслідків впливу монетарної політики на економіку. У форматі графічної моделі AD – AS аналіз наслідків монетарної політики в короткостроковому і довгостроковому періодах доцільно розглядати окремо. Згідно з моделлю AD – AS у короткостроковому періоді монетарна експансія викликає такі основні наслідки: зниження процентної ставки, збільшення реального ВВП, зростання цін (інфляція).
Підсумовуючи, можна виділити три наслідки експансіоністської монетарної політики в короткостроковому періоді:
1)зниження номінальної і реальної процентних ставок;
2)збільшення номінального і реального ВВП;
3)підвищення цін (інфляція).
Такі наслідки монетарної експансії відповідають сучасній кейнсіанській теорії, згідно з якою в короткостроковому періоді крива сукупної пропозиції має додатний нахил.
У довгостроковому періоді наслідки інші, а саме: зростання цін пропорційно збільшенню пропозиції грошей, зростання номінальної процентної ставки пропорційно зростанню цін і незмінність реальної процентної ставки, зростання номінального ВВП пропорційно зростанню цін і незмінність реального ВВП. Отже, наслідки впливу монетарної експансії на економіку у довгостроковому періоді свідчать про нейтральність грошей.
Отже, можна зробити узагальнюючий висновок щодо наслідків монетарної експансії у довгостроковому періоді:
1.Ціни підвищуються пропорційно номінальному збільшенню пропозиції грошей.
2.Реальний ВВП залишається без змін, а номінальний ВВП зростає пропорційно зростанню цін.
3.Реальна процентна ставка зберігається на незмінному рівні, а номінальна зростає пропорційно зростанню цін.
Такі наслідки монетарної політики свідчать про нейтральність грошей у довгостроковому періоді. Гроші вважаються нейтральними в тому розумінні, що зміна їх кількості не справляє в довгостроковому періоді будь-якого впливу на реальні величини (реальний ВВП, реальну заробітну плату, реальну процентну ставку тощо). Змінюються лише номінальні величини (номінальний ВВП, номінальна заробітна плата, номінальна процентна ставка тощо). Висновок про нейтральність грошей у довгостроковому періоді відповідає кількісній теорії грошей. Його дотримуються і сучасні монетаристи. Підтверджується він і спеціальними емпіричними дослідженнями. Проте на практиці у чистому вигляді ідентифікувати нейтральність грошей у довгостроковому періоді неможливо. Вона може проявлятися лише як тенденція, а не абсолютний факт.
70.Платіжний баланс: сутність та зміст його розділів.
Усі результати ЗЕД країни знаходять своє узагальнююче відображення в спец. статистичному документі, який називається платіжним балансом. Він охоплює всі ЗЕ операції, які здійснюються резидентами окремої країни за певний період (рік, квартал, місяць) з резидентами ін країн.
Згідно з методологією платіжного балансу всі операції, які забезпечують надходження реальних цінностей в країну записуються зі знаком «+», а всі операції, пов'язані із вивезенням бальних цінностей за кордон, наприклад, імпорт товарів та послуг, відображ-ся зі знаком «-». Співвідношення між надходженнями та вилученнями породжує сальдо платіжного балансу з відповідним знаком.
Платіжний баланс складається із великої кількості статей. Але всі вони можуть бути об'єднані в окремі розділи. В Україні всі статті платіжного балансу об'єднуються в два розділи: рахунок поточних операцій і рахунок операцій з капіталом та фін-вих операцій.
Головним розділом платіжного балансу є рахунок поточних операцій. Його можна поділити на три частини.
Перша — баланс товарів та послуг (БТП), який відображає чисті надходження від імпорту та експорту товарів, а також від нефакгорних послуг. До нефакторних віднос-ся такі послуги, які не пов'язані з використанням факторів вир-ва: транспортні перевезення, комунікаційні, туристичні, будівельні, страхові, фінансові, комп'ютерні тощо.Друга — доходи (Д). Вона відбиває міжнародний рух доходів від факторних послуг, т.б. послуг, пов'язаних з використанням факторів вир-ва. Сюди відносяться чисті доходи від оплати праці працюючим за кордоном, інвестицій, боргових зобов'язань. Сальдо доходів, т.б. чистий доход від цих послуг, обчислюється як різниця між отриманими і сплаченими доходами.Третя —поточні трансферти (ПТ), до яких відносяться пенсії, дарунки, грошові перекази за кордон, гуманітарна допомога тощо. В платіжному балансі сальдо поточних трансфертів, тобто чисті поточні трансферти, обчисл-ся як різниця між отриманими та переданими трансфертами. Отже, сальдо рахунку поточних операцій (РПО) можна обчислити за формулою: РПО = БТП + Д + ПТ.
Другим розділом платіжного балансу є рахунок операцій з капіталом та фін-вих операцій або скорочено — рахунок капітальних операцій (РКО). Він характеризує міжнародний рух активів та кредитів. Ідентифікована величина цього рахунку складається з двох елементів: рахунок операцій з капіталом (РОК) та фінансовий рахунок (ФР). Перший відбиває рух капітальних трансфертів, другий — рух інвестицій і кредитів. Звідси випливає сальдо рахунку капітальних операцій: РКО = РОК + ФР.
Особливу роль в платіжному балансі відіграє стаття під назвою «Помилки та упущення». Її застосування пояснюється статистичними неточностями, які виникають пой ідентифікації ЗЕ операцій внаслідок часових та вартісних розбіжностей. Стаття «Помилки та упущення» доповнює платіжний баланс неідентифікованими операціями, які за своєю природою можуть відноситися на рахунок поточних або капітальних операцій. Тому сальдо цього розділу обчисл-ся як різниця між рахунком поточних та капітальних операцій.
Регулюючою статтею платіжного балансу Укр є резервні активи. Вони являють собою ліквідні активи Нацбанку у вільно конвертованій валюті у банках-нерезидентах, а також золоті запаси Нацбанку, активи в МВФ у вигляді резервної позиції та спеціальних правах запозичення.
Особливість платіжного балансу України полягає в тому, що зміна резервних активів не виділяється в самостійний розділ, а відноситься окремою статтею на рахунок капітальних операцій.
Згідно з концепцією платіжного балансу він повинен бути врівноваженим, тобто надходження і вилучення повинні взаємно покриватися.
З метою оцінки стану платіжного балансу слід розрізняти первинне, вторинне і підсумкове його сальдо. Первинне сальдо — це сальдо рахунку поточних операцій. Воно є вихідною ознакою платіжного балансу і має вирішальний вплив на його загальний стан. Вторинне сальдо — це інтегральне сальдо двох рахунків: поточних і капітальних операцій, доповнене статтею «Помилки та упущення». Незалежно від того, яке сальдо має рахунок поточних операцій, вторинне сальдо платіжного балансу повинне бути нульовим, а платіжний баланс врівноваженим. Це має забезпечуватися адекватним за величиною та протилежним за знаком сальдо рахунку капітальних операцій з одночасним врахуванням статті «Помилки та упущення».
Підсумкове сальдо — це сальдо з урахуванням вторинного сальдо і змін у резервних активах. Воно завжди є нульовим. Але оскільки в Україні зміни в резервних активах є складовим елементом рахунку капітальних операцій, то підсумкове сальдо збігається із вторинним сальдо. Враховуючи, що стаття «Помилки та упущення» є лише особливим способом доповнення платіжного балансу неідентифікованими поточними та капітальними операціями, а рух резервних активів враховується в розділі РКО, формулу платіжного балансу можна записати так: ПБ = РПО + РКО + ПУ. (в більшості випадків первинне сальдо платіжного балансу є від'ємним).
72. Валюта, валютний курс та його види: номінальний та реальний, фіксований і плановий двосторонній і багатосторонній.
Валют.(обмінний) курс – ціна будь-якої валюти, виражена через певну кількість іншої валюти. При цьому під валютою розуміють будь-який платіжний засіб, який може бути застосований у міжнародних рахунках. Залежно від режиму формування валют.курсу (е) розрізняють вільний плаваючий, керовано плаваючий, фіксований. Залежно від к-ті іноземних валют, за допомогою яких вимірюється курс нац.валюти, слід розрізняти односторонній та багатосторонній валют.курс. Односторонній валют.курс – ціна нац.валюти, яка вимірюється через певну к-ть однієї іноземної валюти, наприклад 1 дол.США=4 грн. Багатосторонній (ефективний) валют.курс обчислюється як середньозважений індекс ( 
) на базі двосторонніх курсів нац.валюти відносно валют основних торгових партнерів країни ( 
). При цьому частка кожного торгового партнера у валютному кошику визначається часткою його у зовн.торгівлі з даною країною (Wі):
Залежно від урахування співвідношення нац.та іноземних цін на предмет зовн.торгівлі валютний курс ділиться на номінальний та реальний. Номінальний курс (е) – курс, який обчислюється через фактичну к-ть іноземної валюти. Реальний курс (еr) обчислюється як добуток номін.курсу на співвідношення між нац.ціною товару (Pn) та його іноземною ціною (Рі) за формулою
Особливим варіантом визначення номін.валют.курсу є концепція паритету купівельної спроможності (ПКС). В її основі лежить закон єдиної ціни, за яким ціна певного товару на всіх нац.ринках має бути однаковою, оскільки різниця між ними усувається валютними курсами. Чим вища нац.ціна, тим нижчий курс нац.валюти, і навпаки. Отже, згідно з ПКС валютний курс відбиває співвідношення між нац.та іноземними цінами і визн.за формулою е= Pn/ Рі . Але на валют.курс впливає не лише співвідношення цін. Тому ПКС визначає курс лише в тенденції, тобто в довгостроковому періоді. У коро строковому періоді він коливається під впливом попиту і пропозиції на валютному ринку. Всі чинники, що впливають на валют.курс через попит і пропозицію на валют.ринку, відображаються через зміни в платіжному балансі. Так, збільшення експорту підвищує попит на вітчизняну валюту, а збільшення імпорту – підвищує її пропозицію, що відповідним чином впливає на валют.курс. на валют.курс впливають також зміни в рахунках капітальних операцій. Так, за збільшення попиту на вітчизняні активи зростає попит на нац.валюту, що викликає підвищення валют.курсу.
74.Вплив зовнішньої торгівлі на умови формування економічної рівноваги: метод “ витрати-випуск”, метод “вилучення-ін’єкції”.
У форматі моделі «витрати — випуск» під впливом решти світу сукупні витрати поділяються на дві частини: 1) внутрішні витрати (внутрішній попит), які охоплюють приватне споживання, приватні інвестиції та державні закупівлі; 2) чистий експорт, який відображує чисті іноземні витрати (чистий іноземний попит). Якщо обсяг виробництва в країні перевищує внутрішній попит, то це означає, що країна виробляє більше, ніж закуповує, і тому є чистим експортером. Якщо, навпаки, обсяг виробництва в країні менше внутрішнього попиту, то це означає, що країна закуповує більше, ніж виробляє, і тому є чистим імпортером. У відкритій економіці функція споживання враховує граничну схильність до внутрішнього споживання, яка зменшується порівняно з граничною схильністю до сукупного споживання на величину граничної схильності до імпорту.
У форматі моделі «вилучення — ін’єкції» під впливом решти світу вилучення доповнюються імпортом, а ін’єкції — експортом. Тому економічна рівновага у відкритій економіці визначається як тотожність між сумою всіх вилучень та сумою всіх ін’єкцій. Після певної трансформації економічна рівновага у відкритій економіці набуває вигляду тотожності між сальдо балансу національні заощадження — національні інвестиції і чистим експортом. Якщо виникає дефіцит національних заощаджень, то перевищення імпорту над експортом фінансується іноземцями і тому країна є чистим дебітором. Якщо виникає надлишок національних заощаджень, то він використовується для фінансування іноземців і тому країна є чистим кредитором.
Серед усіх видів зовн.ек.діяльності безпосередній вплив на ВВП справляє зовн.торгівля. Вона вносить зміни в сукупні видатки й умови екон.рівноваги.
Згідно з методом “видатки-випуск” модель екон.рівноваги набирає такого вигляду: Y= C+I+G+NX. Зовн.торгівля також вносить зміни у вилучення та ін’єкції. Вилучення доповнюються імпортом (М), а ін’єкції – експортом (Х). Звідси модель екон.рівноваги за методом “вилучення-ін’єкції” набирає вигляду: (Y-T-C)+(T-G)-I=M+X , або S-I=NX.
Важливим чиником, який впливає на ВВП, є чистий експорт:
Тут представлена граф.залежність ВВП від чистого експорту за допомогою моделі “витрати-випуск”. На цьому рисунку сукупні витрати спочатку розглядаються в умовах закритої економіки (Е1). Перетин ліній цих витрат з бісектрисою в точці Т1 визначає рівнов.ВВП, який дорів.У1. Тепер припустімо, що чистий експорт є позитивним. За цих умов експорт перевищує імпорт. Це означає, що інші країни доповнюють вн.сукуп.витрати на вир-во нашого ВВП на величину чистого експорту. Внаслідок цього сукуп.витрати збільшились і будуть дорівнювати Е2. Перетин ліній цих витрат з бісектрисою в точці Т2 озн., що рівнов.ВВП збільшився до У2. Отже, позитивний чистий експорт збільшує сукуп.витрати порівняно з їх величиною в закритій економіці і таким чином викликає зростання ВВП.
Між чистим експортом і ВВП існує пряма мультиплікативна залежність. Але в умовах відкритої економіки мультиплікатор видатків враховує ще один канал вилучень – імпорт. Щоб врахувати вплив імпорту на мультиплікатор, слід спиратися на гран.схильність до імпорту (q): 
.
