Тривалість стоянки збірного поїзда на станціях

Дата: 2025-06-02; Просмотры: 12

Оценка:

0.00 из 5.00 — оценок

Скачиваний: 0

Скачать

Загальний час простою збірного поїзда на станції Т_зб крім часу на маневрову роботу Т_вп містить у собі ряд технологічних операцій, що позначаються у технологічному графіку обробки збірного поїзда (ознайомлення з планом маневрів, проба автогальм та інші). Необхідно навести технологічний графік обробки збірного поїзда для станції з максимальною тривалістю маневрової роботи.

1.5 Розробка варіантів розвозу місцевих вагонів на дільниці

Необхідно вибрати два варіанти організації місцевої роботи на дільниці. Кількість збірних поїздів уже розрахована. Таким чином, першим варіантом може бути варіант із визначеною кількістю збірних поїздів. Їх взаємне розташування на графіку руху поїздів залежить від співвідношення парного та непарного вагонопотоків. Існуючі схеми прокладання збірних поїздів дозволяють встановити їх раціональне розташування на сітці графіку. Якщо (n₁+ n₄)>( n₂+ n₃), то збірні поїзди прокладаються за схемою а, а коли ( n₂+ n₃)>(n₁+ n₄) – більш ефективною є схема б (рис. 1.4). Вибрана схема може бути рекомендована як перший варіант розвозу місцевих вагонів.

Мінімальний інтервал між прибуттям на технічну станцію та відправленням зустрічного поїзда повинен відповідати часу для виконання вантажних операцій і маневрової роботи Т_ван з вагонами, які відчепленні на першій від неї проміжної станції.

ходов

схема а схема б

Рис. 1.4 Схеми розташування збірних поїздів на графіку

Графік прокладання поїздів повинен відповідати оптимальному способу організації місцевої роботи, при якому забезпечуються:

− мінімальний простій вагонів на проміжних і технічних станціях, які обмежують дільницю;

− дотримання встановленої тривалості неперервної роботи локомотивних бригад;

− найменше можливе в даних умовах знімання пропускної спроможності місцевими поїздами.

Вибір другого варіанту потребує творчого аналізу структури вагонопотоків на дільниці. Можливі такі варіанти:

− залишити ту ж кількість збірних поїздів, але змінити їх взаємне розташування на сітці графіку;

− використати для розвозу місцевих вагонів крім збірних поїздів також і вивізні поїзди;

− упровадити на дільниці диспетчерські локомотиви й одночасно скоротити кількість зупинок збірних поїздів і їх тривалість;

− організовувати опорні проміжні станції, на яких повинні бути маневрові локомотиви;

− при наявності двох і більше збірних поїздів в одному напрямку їх зупинки для роботи можуть плануватися через одну станцію, що підвищує дільничну швидкість збірних поїздів.

Можливі й інші варіанти розвозу місцевих вагонів. Для кожного варіанту складається добовий план-графік місцевої роботи, на якому вказується час прибуття та відправлення поїздів, кількість вагонів, які відчіпляються та причіпляються по кожній проміжній (опорній) станції (рис. 1.5).

Рис. 1.5 План-графік місцевої роботи дільниці К-О

Збірні та вивізні поїзди прокладаються по більш вигідній схемі, переважно у світлий час доби. При призначенні двох і більше поїздів одного напрямку, для обслуговування дільниці, інтервал між ними повинен бути більше або дорівнювати часу виконання вантажних операцій з урахуванням маневрів. В процесі розробки графіка руху збірних і вивізних поїздів необхідно уникати випадків одночасного (або з невеликим проміжком) прибуття потягів зустрічних напрямків на одну проміжну станцію. Це ускладнює маневрову роботу, вимагає більшого числа колій для її виконання, може вплинути на пропуск вантажних і пасажирських поїздів через станцію, сприяє збільшенню простою вагонів в очікуванні виконання вантажних операцій, неритмічності вантажної роботи протягом доби.

На графіку місцевої роботи для кожної проміжної станції необхідно розрахувати основні кількісні й якісні показники місцевої роботи: вагоно-години простою (nt_пр), кількість місцевих вагонів (n_м), кількість вантажних операцій (U_н+U_в), простій місцевого вагону на станції (t_м), простій вагону під однією вантажною операцією (t_ван).

1.6 Розрахунок експлуатаційних показників по варіантам організації місцевої роботи

Для двох варіантів на дільниці необхідно розрахувати основні показники місцевої роботи, які використовуються при техніко-економічних розрахунках.

1.6.1 Визначення розрахункових показників місцевої роботи

Вагоно-години простою вагонів на проміжних станціях дільниці Σnt_пр по варіантам, які визначаються на основі плана-графіка місцевої роботи.

Простій вагонів під накопиченням на кінцевих станціях по варіантах визначається за формулою:

де B^к_нак, B^о_нак – вагоно-години накопичення вагонів на станціях К та О.

В свою чергу вагоно-години можна визначити як:

де n_м^К,О – середньодобова кількість місцевих вагонів, що відправляється на дільницю зі станції К або О;

N – кількість збірних поїздів;

T_i – інтервали між моментами відправлення збірних поїздів на дільницю, год.

Пробіг збірних (вивізних) поїздів на дільниці визначається як:

де – N^пар_зб(в), N^неп_зб(в) – відповідно кількість збірних (вивізних) поїздів у парному та непарному напрямку;

L_д – довжина дільниці, км.

Середній склад збірного (вивізного) поїзда:

де – вагоно-кілометри пробігу збірних (вивізних) поїздів;

k – кількість перегонів на дільниці.

Локомотиво-години маневрової роботи на формування збірних (вивізних) поїздів складають:

де N^К_зб(в), N^О_зб(в) – кількість збірних (вивізних), що формуються на станціях К та О;

T^К_зб(в), T^О_зб(в) – тривалість закінчення формування збірних (вивізних) поїздів на станціях К та О, год.

У свою чергу тривалість закінчення формування збірного поїзда можна визначити за наступною емпіричною формулою:

де T_с – час на сортування состава поїзда, хв;

T_збир – час на збирання вагонів, хв;

Тривалість сортування накопиченого состава складає:

де А, Б – нормативні коефіцієнти, які залежать від ухилу витяжних колій і стрілочної зони, способу виконання маневрів (А=0,41, Б=0,32);

g – кількість відчеплень при формуванні поїзда (g=13...19);

m_ф – середня кількість вагонів у збірному поїзді, які відправляються на дільницю з технічних станцій К та О.

де p – кількість колій, із яких збираються групи вагонів після сортування:

m_з – кількість вагонів, що переставляються на колію збирання:

де К_пром – кількість проміжних станцій на дільниці, які обслуговуються збірними поїздами.

Тривалість закінчення формування вивізного поїзда можна визначити за формулою:

де В, Е – нормативні коефіцієнти, які залежать від середньої кількості розчеплень вагонів ().

m_вив – середній состав вивізного поїзда.

Середній простій місцевого вагона під однією вантажною операцією визначається як:

де U_н, U_в – відповідно кількість навантажених і вивантажених вагонів на станції.

Середній простій місцевого вагона на станції складає:

де n_м – кількість місцевих вагонів на станції.

Середня дільнична швидкість збірних (вивізних) поїздів визначається як:

де NL_зб(вив) – сумарні поїздо-кілометри пробігу збірних (вивізних) поїздів;

NT_зб(вив) – сумарні поїздо-години роботи збірних (вивізних) поїздів на дільниці:

де Т _i^к, Т _i^п – відповідно моменти прибуття на кінцеву та відправлення з початкової технічної станції i-го збірного поїзда.

Усі розраховані показники зручно представити у вигляді таблиці.

Таблиця 1.5